Мери більшості українських міст не виконують своїх обіцянок, але на вибір громадян це не впливає.Такий висновок робить тижневик «Коментарі:», який у спеціальному випуску проаналізував результати виконання мерських обіцянок у 35 найбільших містах країни.
Як зазначає видання, лише двоє з міських голів найбільших міст України виконали свої передвиборні програми - Володимир Гройсман (Вінниця) та Ігор Чудійович (Червоноград Львівської області).
Решта керівників великих міст або майже нічого не виконали, або в кращому разі виконали приблизно половину з того, що обіцяли, пише тижневик.
Приміром, міський голова Харкова Михайло Добкін, хоч і провів обіцяну реформу ЖКГ, однак вона мала формальний характер і не призвела до значного покращення якості послуг, хоча тарифи на них зросли. Нові трамваї та тролейбуси, закуплені за лізинговою схемою, вийшли на маршрути ще в перший рік мерства М.Добкіна, але сьогодні через проблеми з розрахунками підприємство ПЛ «Лізинг» вимагає припинити їх експлуатацію і має намір розпочати процедуру вилучення.
За чотири роки М.Добкін і його команда провели лише один з обіцяних земельних аукціонів, та й той завершився протестом прокурора і подальшими судами, відзначають «Коментарі:».
Інші обіцянки харківського мера - як от проведення місцевих референдумів щодо конфліктної забудови за рахунок забудовника, припинення вирубування дерев, відкриття для загального доступу інформації про земельні кадастри - так і залишилися обіцянками, пишуть «Коментарі:».
У свою чергу мер Одеси Едуард Гурвіц обіцяв виборцям відремонтувати всі ліфти до 2008 року, однак у місті дотепер одночасно простоює від кількох десятків до кількох сотень ліфтів, а більша частина ліфтового обладнання зношена. Не виконав він і своїх обіцянок щодо затвердження генплану і заборони точкової забудови міста. До кращих часів відкладено реалізацію амбіційних інфраструктурних проектів мера (міст через затоку, легке метро, багатоповерхові паркінги в центрі, намивні острови біля узбережжя, а також сміттєпереробний завод до 2010 року).
Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко обіцяв перетворити місто на найсприятливіше для розвитку малого й середнього бізнесу, однак, як зауважують «Коментарі:», відкриття «єдиного вікна» ще більше ускладнило реєстраційні процедури для бізнесу. Не відбувся обіцяний запуск першої лінії донецького метро, а генпідрядник розрекламованого проекту забудови мікрорайону Широкий - російська компанія «Соціальна ініціатива: Москва - Донецьк» - виявився аферистом. Як пишуть «Коментарі:», частково виконаними можна вважати пункти програми О.Лук’янченка про перетворення Донецька на місто без окраїн (поліпшені лише зони виконкомів спальних районів) та будівництво в кожному з дев’яти районів міста по одному багатоквартирному будинку для малозабезпечених сімей (будинки зведені в чотирьох з дев’яти районів).
Дніпропетровський мер Іван Куліченко, на думку «Коментарів:», перед виборами 2006 року давав обіцянки таким чином, щоб потім неможливо було закинути їх невиконання. Його програма рясніла невизначеними дієсловами на кшталт «розвивати», «сприяти», а також максимально неконкретними фразами - «підняти рівень життя», «забезпечити впевненість у завтрашньому дні» тощо.
Найгучніші обіцянки мера Львова Андрія Садового, як відзначають «Коментарі:», виконала держава (йдеться про заборону грального бізнесу в місті та залучення мільярда доларів інвестицій - на стадіон та аеропорт понад 2 млрд. грн. виділив уряд). Водночас сам А.Садовий порушив обіцянку щодо недопущення «кумівства у владі» (кумами мера є його заступник Василь Косів і секретар міськради Володимир Квурт), не проведено обліку споживання води, комунальні тарифи зростають, а якість послуг не покращується.
Втім, чемпіоном з нетримання слова серед українських мерів, за версією «Коментарів:», є Київський міський голова Леонід Черновецький. Як відзначає видання, він не соромився брати на себе свідомо нереальні зобов’язання і порушував своє слово без будь-яких незручностей. Так, київський мер не зберіг на колишньому рівні плату за проїзд у громадському транспорті й тарифи на житлово-комунальні послуги, не відремонтував «майже всі 10 400 столичних будинків», не завершив до 2010-го року будівництво мосту на Троєщину, не здав станції метро «Деміївська», «Голосіївська» і «Васильківська», не збільшив доходи міського бюджету вдвічі - з 25 до 50 млрд. грн., як обіцяв у травні 2008 року.
Що ж до мерів, які, за оцінками «Коментарів:» тримають слово, то вінничанин В.Гройсман виконав навіть більше обіцяного, не обмежуючись рамками своєї програми і не боячись непопулярних рішень. Зокрема, пише видання, він повністю розігнав стихійну торгівлю у місті (хоча прийшов до влади від так званого базарного лобі), і позносив самобуди (незалежно від того, скільки грошей у них було вкладено).
У мера Червонограда І.Чудійовича, як пишуть «Коментарі:», інший рецепт виконання передвиборних обіцянок - треба обіцяти те, що вже почав робити. У програмі Червоноградського міського голови немає жодних сенсаційних обіцянок на кшталт власної електростанції, перетворення міста на туристичний центр всього регіону чи мільярда доларів інвестицій. Натомість є близько сотні дрібних, але конкретних дій. До того ж, мешканець кожного куточка Червонограда може знайти кілька пунктів, які стосувалися конкретно його вулиці чи мікрорайону.
Водночас «Коментарі:» підкреслюють, що реалізовувати програму пункт за пунктом І.Чудійовичу дозволяють не лише її продуманість та дипломатичні здібності, а й додаткові можливості для пошуку коштів. З 2005-го по 2008 рік обласну адміністрацію очолював червоноградець і друг мера Петро Олійник, а з 2006-го земляк і товариш Мирослав Сеник очолює обласну раду.
Загалом же, прогнозують «Коментарі:», у більшості мерів обіцянки 2006 року (а то й 2002 року) плавно перекочують в програми 2010 року, а виконання чи невиконання передвиборної програми ніяк не вплине на вибір громадян.
Найбільш переконливими аргументами на місцевих виборах часто виявляються не баюри на дорогах чи розкрадені сотні гектарів найдорожчих земель, а лозунги про НАТО або передвиборний плакат, на якому мер міста обнімається з Лідером чи Лідеркою, резюмують «Коментарі:».