Мери пішли по партквитки

12.08.10 10:00 3342

Заборона на самовисування на місцевих виборах штовхає міських голів дедалі активніше шукати собі партійну опору. Не дивно, що в своїх пошуках багато хто з них приходить до висновку, що оптимальним варіантом буде перехід у лави Партії регіонів, здатної надати мерам істотну організаційну і фінансову підтримку. І, судячи з усього, процес поповнення градоначальниками лав партії влади лише інтенсифікуватиметься.

Мери пішли по партквитки

Першою ластівкою став вступ на початку червня до лав «регіоналів» міського голови Євпаторії Андрія Даниленка. За півтора місяці з «Єдиного центру» в Партію регіонів перейшов і мер Кременчука Полтавської області Микола Глухов. Ще за кілька днів на «Регіони» чекало більш серйозне надбання – партійний квиток отримав мер Дніпропетровська Іван Куліченко. Прикладу голови свого обласного центру кілька днів опісля послідували троє його колег – мери Нікополя (Сергій Старун), Марганця (Сергій Кузнєцов) і Орджонікідзе (Іван Цупро), а також градоначальник Іллічівська Одеської області Валерій Хмельник.

«Главред» вирішив проаналізувати можливість зміни або отримання партійної прописки головами великих українських міст найближчим часом.

Перша група мерів, партійна приналежність яких визначена давно (і змінювати її вони явно не збираються) – градоначальники обласних центрів південного сходу країни - так званого «синьо-білого поясу». По суті, ніякої альтернативи членству в ПР для них немає і в найближчій перспективі не виникне, враховуючи цілковиту монополізацію «синьо-білими» влади в регіоні.

Проте потужність місцевих осередків Партії регіонів має і зворотний бік – у багатьох із них встигли утворити самостійні центри впливу, які частенько критикують своїх однопартійців ще гостріше, аніж опонентів з інших партій.

Відносно спокійною можна назвати лише ситуацію в Луганську. Місцевий міський голова Сергій Кравченко віднедавна знайшов серйозного конкурента-однопартійця в особі мера Ювілейного Володимира Струка, який прозоро натякав на можливість власного балотування в мери Луганська і нещадно критикував Кравченка. Втім, після заяви відповідального за область глави фракції «регіоналів» у парламенті Олександра Єфремова про беззастережну підтримку саме чинного міського голови Струк, скрегочучи зубами, свої амбіції приборкав.

У сусідньому Донецьку нещодавно вирували не менші пристрасті – мер Олександр Лукьяненко за підтримки губернатора Анатолія Близнюка і патронату першого віце-прем'єра Андрія Клюєва вів боротьбу за посаду глави місцевого партосередку Партії регіонів з Олександром Бобковим, ставлеником Ріната Ахметова і Бориса Колеснікова, яку в підсумку і виграв. Проте, враховуючи напористість і стратегічне значення Донецька, навряд чи Ахметов і Колесніков так просто змиряться з поразкою.

Непроста ситуація і в цілковито підконтрольному ПР Харкові. В.о. мера Геннадій Кернес отримав серйозного конкурента зі сторони – місцевого олігарха Олександра Ярославського, котрий давно користується симпатією з боку керівництва «регіоналів». Втім, іншого шляху, аніж залишатися в стані «регіоналів», Кернес не має в принципі. Тому, вочевидь, він щосили відновлюватиме підмочену скандалом з вирубуванням місцевого парку репутацію і переконуватиме керівників Партії регіонів у своїх перевагах перед Олександром Ярославським.

Конфліктна ситуація і в Сімферополі. Місцевого мера Анатолія Бабенка торік навіть виганяли з лав ПР, хоча він зміг із часом відновити членство в партії. Новий виток конфлікту розпочався з приходом до влади в Криму команди Василя Джарти, який відразу ж взявся публічно і гостро критикувати сімферопольського мера. Недобре про останнього відгукувався і Віктор Янукович. І, судячи з усього, заміну Бабенку «регіонали» знайшли – в особі депутата ВР АРК Володимира Кличникова, котрий спеціально під вибори перейшов у ПР з партії «Союз». Бабенко зі своєю поразкою вже змирився і заявив, що підкориться будь-якому рішенню партії.

Після звільнення з посади глави Херсонської обласної організації ПР Володимира Демьохіна спокійно відчув себе місцевий градоначальник Володимир Сальдо, який перманентно конфліктував з Демьохіним. Тепер він – безальтернативний кандидат від партії влади з непоганими шансами на перемогу.

Лави «регіоналів» у найближчому майбутньому напевно поповнить міський голова Миколаєва Володимир Чайка, що править в місті вже понад десять років. Якийсь час тому він користувався підтримкою місцевого осередка «Фронту змін» Арсенія Яценюка, але кілька тижнів тому зробив остаточний вибір на користь ПР. Самі «регіонали» явно не будуть проти – їхні стосунки з Чайкою завжди були рівними.

У чинного мера Одеси Едуарда Гурвіца інших варіантів, окрім висунення від «Нашої України», членом якої він є, особливо немає. Враховуючи, що місцеві «регіонали» ніяк не можуть визначитися, кого їм підтримувати на виборах – серед претендентів на посаду мера від Партії регіонів називають главу Антимонопольного комітету України Олексія Костусєва, депутата Сергія Ківалова і навіть екс-главу МНС Нестора Шуфрича. А тому особливого сенсу записуватися в ПР у Гурвіца немає.

А ось мер Запоріжжя Євген Карташов в осяжному майбутньому цілком може обзавестися партквитком Партії регіонів. Він вже тривалий час перебуває в конфлікті з місцевими «регіоналами», що мають свого кандидата, – Володимира Кальцева, проте має в їхніх лавах і могутнього союзника - нардепа і співвласника заводу «Мотор-Січ» В’ячеслава Богуслаєва. Втім, якщо союзу з ПР у Карташова не вийде, такий може утворитися з партією «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, який набрав на виборах у Запоріжжі понад 20%, але свого ставленика на посаду мера не має.

Решту мерів обласних центрів є сенс розподілити на «міцних господарників», що трималися осторонь від політичних баталій, і градоначальників, які обійняли свої посади за підтримки певних партій. До останніх належать міські голови Черкас (Сергій Одарич), Кіровограда (Володимир Пузаков), Хмельницького (Сергій Мельник), Полтави (Андрій Матковський), Луцька (Богдан Шиба), Ужгорода (Сергій Ратушняк) та Івано-Франківська (Віктор Анушкевічус).

Більшість із них об'єднує ще й те, що, прийшовши до влади за підтримки «помаранчевих» сил, насамперед БЮТ, вони протягом терміну каденції встигли з ними посваритися, або змінивши партійну прописку, або просто віддавши партквиток.

Так, від «біло-серцевих» у бік «синьо-білих» почав дрейфувати полтавський мер Андрій Матковський. Проте в їхні лави він навряд чи записуватиметься – Полтава все ж таки вважається «помаранчевим» регіоном.

Луцький екс-бютівець Богдан Шиба може бути висунутий від місцевого осередка ПР, тільки якщо той не вирішить зробити ставку на екс-губернатора Миколу Романюка, який кілька місяців тому несподівано вступив у «Нашу Україну». Ще один потенційний кандидат – Володимир Бондар – партійною пропискою обзавівся заздалегідь, він є членом «Єдиного центру».

Кіровоградський мер Володимир Пузаков, висунутий БЮТ, встиг як зійтися з «регіоналами», так і посваритися з ними. Тепер у нього рівно натягнуті стосунки з усіма місцевими партосередками, і з ким він у результаті залишиться – поки що невідомо, хоча «свого» кандидата Партія регіонів у Кіровограді не має.

Мер Черкас Сергій Одарич, що обійняв посаду за підтримки БЮТ, встиг із ним посваритися і зараз є почесним головою Партії вільних демократів Михайла Бродського. Таким чином, як мінімум, проблем із висуненням у нього не виникне.

Івано-Франківський мер Віктор Анушкевічус є членом Української народної партії Юрія Костенка. Хоча особливої активності в партроботі за ним помічено не було (втім, і вся УНП зараз перебуває в занепаді), в надійності партійної опори він може не сумніватися.

На цьому тлі вирізняється міський голова Хмельницького Сергій Мельник – адже він чи не єдиний мер обласного центру, який висунутий від БЮТ і зберіг нормальні стосунки з «біло-серцевими». У свою чергу, ті напевно зацікавлені залишити за собою посаду мера хоча б в одному великому місті.

А ось у мера Ужгорода Сергія Ратушняка ситуація дуже складна. Вигнаний із Народної партії Володимира Литвина, він прославився на всю Україну скандальною президентською кампанією, але не поліпшив свою репутацію. Тому є великі підозри, що з Ратушняком не схочуть зв'язуватися ні «регіонали», ні бютівці, на користь яких він вів свою кампанію, ні «Єдиний центр», що має сильні позиції на Закарпатті.

До «міцних господарників», що не лізуть в політику і спираються, як правило, на блоки свого імені або громадські організації, можна прирахувати мерів таких міст: Вінниці (Володимир Гройсман), Житомира (Віра Шелудченко), Чернігова (Олександр Соколов), Сум (Геннадій Минаєв), Рівного (Володимир Хомко), Чернівців (Микола Федорук), Львова (Андрій Садовий).

Ситуація у них багато в чому схожа: вони, як правило, мають добрий рейтинг і самі можуть вибирати, від якої партії йти на вибори – і навіть там, де вони не можуть похвастати особливими досягненнями, їх переоберуть за традицією (наприклад, мер Чернівців Федорук відпрацював уже чотири каденції).

Деяким винятком із списку є мер Сум Геннадій Минаєв. У Партію регіонів йому шлях замовлений – не так давно він відкрито звинуватив місцевих «регіоналів» у корупції, що призвело до бійки на засіданні міськради. Особливими симпатіями з боку інших популярних у регіоні політсил Минаєв, котрий спирається на громадську організацію «Нічний дозор», похвастати теж не може.

Яскравим винятком зі списку мерів, що відчайдушно борються за свою посаду, є міський голова Тернополя Роман Заставний, який є членом партії «За Україну!» В'ячеслава Киріленко. Оскільки місцевий осередок «ЗУ» зареєстрований менш ніж за рік до виборів, йти на вибори він не може. Проблему Заставний вирішив просто – він… відмовився від балотування в мери Тернополя.

Особливу інтригу становлять подальші дії львівського мера Андрія Садового. Досить популярний у місті, він ще не вирішив, на яку з партій спиратися. Принаймні, висуванцем від ПР він явно не буде – відкрита підтримка з боку партії влади в столиці Галичини смерті подібна. Поки до Садового з офіційною пропозицією звернулася партія «Єдність», реанімовано колишнім київським мером Олександром Омельченком. Втім, чіткої відповіді Садовий поки їй не дав.

До речі, ця партія, заснована Асоціацією міст України, може послужити і опорою для ряду мерів більш дрібних міст – адже там партійна підтримка означає менше, але обминати законодавчу заборону на самовисування все ж таки не можна.

На думку голови Комітету виборців України Олександра Черненка, мерам міст просто не залишили іншого вибору, окрім пошуку партії для висунення. «Після ухвалення нової редакції закону про місцеві вибори у міських голів залишилося два шляхи: або шукати собі якусь нікому не відому партію, благо їх у нас вистачає, або висуватися від розкрученого бренду», - говорить він. Разом з тим, за словами Черненка, швидше варто говорити про те, що мери використовують партії, в які вступають, ніж навпаки. «Місцеві вибори – це завжди боротьба місцевих еліт, і говорити про те, що, вступаючи в партії, зокрема в Партію регіонів, мери йтимуть у їх фарватері, неправильно», - упевнений експерт. А в тому, що найпривабливішою для градоначальників партією є саме ПР, Черненко не сумнівається. «Зараз кон'юнктура складається таким чином, що з «регіоналами» сваритися не вигідно. Висуватися ж від їх імені мери будуть там, де це принесе їм надбавку в рейтингу, де «регіонали» найбільш популярні. А на заході і в центрі країни окремі мери можуть просто піти на негласні домовленості з «Регіонами», - прогнозує Черненко. Таким чином, лави партій, особливо партії влади, поповнюватимуться і в осяжному майбутньому. Тим паче на ухвалення рішення мери мають ще цілий місяць – саме стільки залишилося до початку виборчої кампанії.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Главред
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)