— Це близько 100 тонн живої ваги, як маса двох залізнодорожних вагонів, — підкреслив директор птахокомбінату Іван Андрушко, 58 років. — Новий цех — це економія енергетичних та робочих ресурсів, підвищення якості обробки продукції. Ми зможемо додатково вирощувати 20 тисяч тонн м’яса в живій вазі на рік.
На територію птахокомбінату приїжджаємо зранку. Спочатку заступник директора Гафія Маринич, 49 років, показує перший з шести цехів з вирощування бройлерів. На території — шість приміщень по 25 тис. курчат у кожному. Довкола цехів на вулиці — клумби з трояндами, чорнобривцями й кавунами. Доріжки виметені начисто. Клумби обведені білим вапном.
Заходимо в один із ангарів. Білих курчат у загорожі — кілька тисяч. Уздовж приміщення — металеві труби, до них прикріплені жовті пластмасові годівниці. Із директором Андрушком ідемо з цеху з вирощування до новозбудованого цеху забою та переробки птиці.
У новому забійному цеху — шумно. У білому прозорому спецодязі стоять сортувальниці. Перед ними великі металеві посудини. Курячі туші зі стальних щипців лінії падають у них. Жінки складають м’ясо в ящики позаду себе.
— Тут на руки легше, — розказує сортувальниця Сніжана Шелест, 31 рік. — У попередньому цеху все робили вручну. Одна робітниця сортувала, інша у великих бідонах розвозила кому на порізку, а кому на тушонку, рулети.
Жінка працює на птахофабриці 10 років. Тут само трудиться її чоловік Анатолій.
— Що саме більше радує — реально вводяться нові потужності, — зауважує Василь Черній. — Не міфічно, не на словах, реально працюють люди, які вкладають гроші й отримують результат. Це єдине підприємство області, що виробляє продукцію у таких масштабах. Нові технології, впроваджені тут, відповідають стандартам Світової організації торгівлі.
Новий забійний цех побудували за 18 місяців. Зводили його власними силами, обладнання монтували представники голландської фірми-виробника. Вартість цеху — 23 млн грн. За словами директора, це власні інвестиції. Подібна лінія з забою птиці — четверта в Україні та єдина в області.
8 серпня ”Птахокомбінату ”Бершадський” виповнюється 28 років.
На територію птахокомбінату приїжджаємо зранку. Спочатку заступник директора Гафія Маринич, 49 років, показує перший з шести цехів з вирощування бройлерів. На території — шість приміщень по 25 тис. курчат у кожному. Довкола цехів на вулиці — клумби з трояндами, чорнобривцями й кавунами. Доріжки виметені начисто. Клумби обведені білим вапном.
Заходимо в один із ангарів. Білих курчат у загорожі — кілька тисяч. Уздовж приміщення — металеві труби, до них прикріплені жовті пластмасові годівниці. Із директором Андрушком ідемо з цеху з вирощування до новозбудованого цеху забою та переробки птиці.
У новому забійному цеху — шумно. У білому прозорому спецодязі стоять сортувальниці. Перед ними великі металеві посудини. Курячі туші зі стальних щипців лінії падають у них. Жінки складають м’ясо в ящики позаду себе.
— Тут на руки легше, — розказує сортувальниця Сніжана Шелест, 31 рік. — У попередньому цеху все робили вручну. Одна робітниця сортувала, інша у великих бідонах розвозила кому на порізку, а кому на тушонку, рулети.
Жінка працює на птахофабриці 10 років. Тут само трудиться її чоловік Анатолій.
— Що саме більше радує — реально вводяться нові потужності, — зауважує Василь Черній. — Не міфічно, не на словах, реально працюють люди, які вкладають гроші й отримують результат. Це єдине підприємство області, що виробляє продукцію у таких масштабах. Нові технології, впроваджені тут, відповідають стандартам Світової організації торгівлі.
Новий забійний цех побудували за 18 місяців. Зводили його власними силами, обладнання монтували представники голландської фірми-виробника. Вартість цеху — 23 млн грн. За словами директора, це власні інвестиції. Подібна лінія з забою птиці — четверта в Україні та єдина в області.
8 серпня ”Птахокомбінату ”Бершадський” виповнюється 28 років.