26 квітня 1986 року — день, коли світ зупинився, а людство завмерло перед невідомим. Лише один факт став очевидним для всіх — процес самознищення розпочався. Технологічний прогрес був проклятий мільйонами. Для таких, як Аня, Чорнобиль став особистою катастрофою — вона стала вдовою прямо в день весілля. Для таких, як Валерій, Чорнобиль став синонімом втраченого дитинства і скаліченого майбутнього. Всі вони були позбавлені коріння, надії і віри, оскільки бачили, як фізично помирає їхнє кохання, всі і все, що вони могли вважати рідним. Сьогодні справжня трагедія тих, хто вижив, це те, що вони ніколи не відшукають своє місце, ніколи не знайдуть себе, бо ніколи не забудуть...
