Військовослужбовцю з прізвищем Туз, походженням із Дніпропетровщини, довелося витримати два дні, носячи серйозні поранення кінцівок та навіть кулю у серці, перш ніж його вдалося евакуювати. Ці травми він отримав під час визволення села Роботине на Запоріжжі. Тепер він отримує лікування у Вінниці після успішної операції в Запоріжжі. Історія цього військовослужбовця, позивний якого Туз, стала відомою завдяки розслідуванню кореспондентів Суспільного.
Український військовий, на позивний Туз, реєструвався в Дніпропетровщині та вступив добровольцем до Збройних Сил України приблизно 4 місяці тому. Після завершення навчань його направили до Роботиного. Під час атаки на село у серпні він отримав чотири постріли з кульової зброї, одну з яких отримав у шию. Згодом виявилося, що ця куля проникла в його серце.
"Ніхто не міг навіть уявити собі, що поранення шиї може призвести до такого розташування кулі. У правому передсерді. Складне місце. Воно знаходилося саме в порожнині серця", — розповів військовий лікар Ярослав Тєлушко.
Сам Туз розповідає, навіть не підозрював, що куля дісталася сердця.
"Я не відчував, що в мене куля в серці, чесно. Лікар також казав, що не схожий ти на людину з кулею в серці. Потім зробили операцію, дійсно витягли кулю. Нічого я не відчував, в мене все боліло, в принципі, але серце не боліло."
Окрім поранення у шию, військовослужбовець також отримав серйозні травми кінцівок. Медичний персонал повідомляє, що у нього були складні переломи обох передпліч та поранення ноги. Ці травми стали результатом подій, які відбулися під час штурму Роботиного, коли він опинився в російській пастці разом із своїми побратимами.
"Поруч стояв червоний будинок, дошками забиті вікна були, підозріло. Тому, що всюди вікна розбиті, а там дощечками забиті. Ми тільки туди, а звідтіля нас почали з кулемета накривати, ми почали назад відтягуватися у той час з іншого будинку, де хлопці наче зачистили, також почали накривати"
Власноручно наклавши турнікет для зупинки кровотечі, Туз вирішив вирушити до своїх побратимів, незважаючи на отримані тяжкі поранення. Подолавши цей важкий шлях з пораненнями, який тривав дві доби, він каже, що його головним джерелом мотивації та сили для виживання були думки про його трьох доньок: 12-річну Катерину, 8-річну Альбіну та 7-річну Анну.
"Я так хотів їх побачити. Я про них думав. Лежу-лежу, думаю, я ще живий і поповз до пацанів своїх, і всю дорогу я виходив і думав, що за будь-яких обставин дочок побачу."
Чоловіка успішно евакуювали до Запоріжжя, де провели операцію та вилучили кулю з його серця. Зараз він проходить лікування у Вінниці. Він висловлює намір, що після реабілітації він негайно повернеться додому на Дніпропетровщину, до своїх доньок. І, якщо його здоров'я дозволить, він розглядає можливість повернення до своїх побратимів.
