Марія Стебелєва, мешканка Вінниці, вже більше десяти років віддано займається волонтерською діяльністю. Протягом цього часу вона працювала з дітьми та очолила Державну службу України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції у Вінницькій області. З 2015 року і досі вона виступає головою правління Благодійного Фонду "Об'єднання волонтерів Вінниччини", який об'єднує волонтерів та волонтерські організації, - повідомляє міська рада.
Від допомоги дітям до підтримки на фронті
Загалом, Марія Стебелєва приєдналася до волонтерського руху вже у 2011 році, після повернення до України зі Сполучених Штатів. У цей час її чоловік працював в дипломатичній місії, представляючи інтереси України.
«Все розпочалося з моєї дружби з людиною, яка по життю та по суті є волонтером та абсолютним альтруїстом, Валентиною Подолян, яка 2007 році організувала громадську організацію «Нова Свідомість», до якої я і долучилась», – розповідає Марія Стебелєва.
У той період, "Нова Свідомість" спеціалізувалася на допомозі дітям, які страждали від онкологічних захворювань. Однак у 2014 році, коли розпочалися військові дії, організація переключилася на надання підтримки фронтовим зонам. Як і багато інших, ми займалися збором різних продуктів та готували сухі борщі та інші страви для військових.
«Це не означає, що організація взагалі перестала займатися дитячими проектами, просто змінився формат, через те, що ресурсів на все не вистачає. Наприклад, у нас працює дитячий центр «Нова свідомість» по роботі з дітками з аутизмом. Раніше ми виграли грант і облаштували інклюзивну кімнату в центрі «Гармонія», – каже голова правління БО БФ «Об'єднання волонтерів Вінниччини»».
У 2015 році було прийнято рішення про створення благодійного фонду, оскільки збільшилася кількість людей, що долучилися до волонтерської діяльності, і стало актуальним питання координації та валідації цієї допомоги. Марія Стебелєва вважала, що важливо покращити організацію та спрямувати її зусилля для більш ефективного вирішення завдань, залишаючись при цьому в межах закону.
У 2016-2017 роках Марія Стебелєва очолила Державну службу України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції у Вінницькій області. Вона віддавала перевагу програмам, спрямованим на протезування ветеранів, надання житла, санаторно-курортне лікування та допомогу у вирішенні адміністративних і юридичних питань для цих осіб.
«У лютому 2022 року про ситуацію на фронті я дізналась з перших вуст»
«В моїй сім’ї всі чоловіки військові, чоловік та два сини, – розповідає волонтерка. – Старшого сина війна застала в Краматорську, тому про стан справ на фронті я знала з перших вуст. Ми розуміли, що ситуація, яка склалась, так чи інакше, призведе до війни. Але все одно, коли син зателефонував вранці 24 лютого і повідомив про повномасштабне вторгнення, то новина нас шокувала. Того ж дня, ми зідзвонились з усіма волонтерами й вже ввечері всі зібрались і кожен координатор став на свій напрямок роботи. Таким спонтанним чином утворився Волонтерський центр-штаб-хаб, який тепер має назву «Вінниця». Тоді люди масово приносили все, що мали. Нам потрібно було все це посортувати, перерозподілити, зібрати потреби та запити від військових, систематизувати роботу. З досвіду ми знали, що не завжди все те, що приноситься – реально знадобиться, тож потрібно було зробити так, щоб допомога була ефективною. Усі працювали, як один злагоджений організм, кожен був маленьким гвинтиком у великій системі, а бойові волонтери розвозили це все по підрозділах. Запити були самі різні: від продуктів харчування, гігієни до амуніції, бронежилетів, шоломів, дронів… Люди приходили до нас плести сітки, сортувати продукти, кожен допомагав, як міг. Перших три місяці робота була буквально цілодобовою. Для багатьох - це був порятунок, треба було щось робити аби не зійти з глузду, щоб страх не переборов, бути серед людей, які не дадуть тобі впасти. Зараз люди потроху повертаються у звичний ритм, багато вимушених переселенців, які були в штабі, роз'їхались, хтось знайшов роботу, хтось – продовжує допомагати».
Зараз волонтерський центр «Вінниця» зосередив свою роботу на тактичній медицині.
Центорм було передано понад дві тисячі медичних аптечок
З початку повномасштабного вторгнення, центр передав на фронт понад дві тисячі аптечок для бойових медиків та військових.
«Якщо в перші дні війни, ці аптечки ми формували з того, що було, то сьогодні це вже справді якісні набори. У нас є повністю вивірений бойовими медиками набір та перевірені постачальники з України, Європи та США. Одна така професійна аптечка коштує близько 2500-3000 грн, - каже Марія Стебелєва. –А ще ми передаємо наплічник медика, вартість одного такого - 20-40 тисяч гривень. Сьогодні ми регулярно оголошуємо збір коштів на тактичну медицину. До 200 тисяч гривень на місяць, але реально – цього вистачає, щоб закрити дві-три великих заявки від військових».
Благодійний фонд, який є частиною волонтерського центру "Вінниця", співпрацює з військовими підрозділами з усієї України, навіть з іноземним легіоном. Головна умова для надання допомоги - це те, що військові повинні перебувати безпосередньо на фронті, а не в інших локаціях, оскільки обмежені ресурси не дозволяють задовольнити потреби всіх, хто звертається.
«Відверто кажучи, зараз залучити кошти уже не так просто, як раніше. Спочатку усі намагались якось долучатися, просто робити щось. Сьогодні, ми донейтимо самі, просимо своїх друзів, розкидаємо інформацію по різних групах, а також організовуємо різні благодійні заходи, адже потреб не стає менше, а ті ж аптечки, як і багато чого іншого - це все розхідний матеріал - сьогодні є, завтра вже немає. На відміну від держави, волонтери можуть реагувати швидко, закривати ті чи інші питання, не гаючи часу на бюрократичні процедури. Але, відверто кажучи, напевно, жодна країна світу не могла б самостійно якісно забезпечити таку армію, як наша, без сторонньої допомоги. Дуже багато хлопців забезпечують себе самі, наприклад, своєму сину, я можу лише підказати, де що краще купити або купую йому сама».
«Волонтерство - це спосіб життя»
Як зазначає Марія Стебелєва, для неї волонтерство - це спосіб життя та мислення: “Інакше я не відчуваю себе потрібною в цьому світі. Насправді - це прекрасно, це як дихати, прокидатися, зустрічатися. Я вірю, що Україна переможе і у нас буде неймовірно прекрасне майбутнє. Так, у нас зараз є певна демографічна ситуація, але тут залишаться та сюди повернуться саме ті люди, які захочуть розбудовувати свою країну. В цій країні житимуть мої діти та онуки. І я вже зараз, будучи фахівцем в сфері страхування життя, докладаю багато зусиль, щоб кожен українець був забезпечений, щасливий та мав впевненість в завтрашньому дні».
Марія Стебелєва правильно підкреслює, що волонтерство - це не лише надання матеріальної допомоги, але також вміння ділитися душевним теплом.
«На війні дуже важко. На жаль, не усі військові мають належну підтримку навіть від рідних, є різні люди, але я не зустріла жодного, хто б відкинув душевне тепло та розмову», – зазначає волонтерка.
Після Перемоги, волонтерка планує зосередитися на допомозі дітям і не лише.
«Насправді, у нас дуже багато дітей, які потребують допомоги та уваги… Нещодавно в нас був дуже крутецький досвід. Ми, завдяки меценатам з Німеччини, провели тижневий кемп для дітей ВПО та військових. Ми отримали таку психологічну розрядку. Ми усі дорослі, ніби серйозні, з такмедом пов’язані, і тут діти... Ми і танцювали, і співали, і свічки робили. Це було дуже феєрично», – каже Марія Стебелева.