Інтерв’ю з школяркою, яка вже має колекцію корон та стрічок про те, що дають їй конкурси, як реагують на це її однолітки, та чим доводиться жертвувати задля перемоги.
Анастасія Дідух, звичайна вінницька школярка. Коли спілкується з однолітками, зізнається не любить говорити про перемоги, титули та корони. Але її графік та ритм життя таки різниться з поміж інших. Бо розклад навіть у літні канікули розписаний по годинах. Спортивні змагання, дитячі конкурси краси, де Настя якщо не учасниця, то член журі, а ще репетиції, гуртки. І все це поки що дівчина називає заняттями для загального розвитку. Поспілкуватися з дівчиною вдалось одразу після повернення з чергового конкурсу, що проходив в столиці України «Міні Міс та Містер України 2018». Оскільки конкурс був ювілейний, то окрім традиційних учасниць, а їх 23 за Гра Прі змагалися ще 20-ть учасниць. Це була крута 20-ка. Цього разу Анастасія Дідух була запрошена серед тих дівчат, які за 20 років проявили себе якнайкраще.
- Яке було найяскравіше враження?
- Найяскравіше враження було, коли я зустріла всіх дівчат, тому що я їх всіх знаю, за всі конкурси, які я була коли я була членом журі,і коли була на самих конкурсах. Як познайомилась з дівчатами пригадали, і вони відслідковують мене в соц. мережах і коли ми зустрілися це було дужу, дуже класно, ми фотографувалися, повеселилися. А друге найяскравіше це моя перемога Гран Прі, я щось не очікувала якщо чесно, тому, що я танцювала на пілоні, не на полотнах і не знала як правильно журі це зрозуміє чи не подумають, що це танець не для дітей. Але їм дуже сподобалось всі аплодували і те, що я виграла Гран Прі для мене дуже, дуже не очікувано. А ще мене приємно вразило те, що я їжджу вже багато років на конкурси і як член журі, і дуже багато членів журі були з якими я знайома, і було дуже приємно зустріти їх знову. Я розумію, що дорослі люди, багато досягли, хтось телеведуча, модель світового рівня і вони знають мене. І коли я виграла, вони підходять до мене і кажуть Настя, а ми за тебе вболівали. А нам так приємно, що ти виграла, ми в тебе вірили. І коли люди таке говорять, реально більше сили ще щось робити.
Було багато телеведучих, засновників журналів, засновниць дитячих модельних агенцій. Була з Вінниці Лілія Поліщук, яка була членом журі. І дівчинка з Вінниці Даша Драчук. З конкурсу привезла гарні враження та приємні спогади.
- Чим відрізнялися умови для участі 23 конкурсанток і для двадцятки?
- Діти які брали участь на Міні Міс і Містер мали підготувати національний костюм, соціальний проект пр. допомогу діткам та конкурс талантів, так як ми. Потрібно було розказати про себе, захоплення або показати свій талант. Наші категорії відрізнялися тим, щ потрібно було підготувати національний костюм і соц. проект , а так все було практично однаково. Ми мали приготувати вечірню сукню, конкурс талантів. Або промову.
- Як гадаєш за якими критеріями журі обирало?
- Для мене найважливіше, наприклад, коли я оцінюю дівчат, коли я сиджу в журі, це те, як дитина веде себе на сцені. Я спеціально приходжу на тренування перед самим конкурсом, дивлюся на дівчат, як вони ведуть себе перед конкурсом і потім під час виступу на сцені. Іноді дівчатка поводять себе вільно так як на тренуванні, а деякі лякаються, в них в очах страх, і це зовсім інші діти ніж були на тренуванні. Напевно, членів журі зачепила моя пісня яку я вибрала під номер, тому що вона дуже специфічна і ще не дуже популярна, це пісня нашої вінницької співачки Інгріт Костенко, вона нова і її ще ніхто не чув, а також те, що на пілоні танцюють не багато людей. Але я подала це не як якийсь вид спорту, а як танець, там де було більше хореографії, більше ефектних круток, коли вони могли дивитися і захоплюватися
- Хто підтримував та допомагав тобі у підготовці?
- Мама і тренери студії «Пластілін» Кіра Коваленко-Грушко і Дар’я, вони допомогли придумати номер, допомогли знайти переносний пілон. Кіра засновниця студії «Пластілін» , а Дар’я тренер. І коли ми приїхали з Казахтану поставити номер, вона відгукнулася, допомогла нам, і практично за один, два дні ми поставили номер. І він вийшов класний. Всім сподобався.
- Хто були твої найсильніші конкурентки?
- З двадцятки всі сильні були дівчата. Це найкращі діти за 20 років. Вони всі сильні всі гарні, в кожної є своя особливість. Найбільшою конкуренткою була для мене Софія Ковтун, вона співачка, дуже гарно співає, їздить на вокальні конкурси, а також Аліса Котельникова вона з Запоріжжя, гімнастка, я нею давно не бачилась, вона судила мою Машеньку на змаганнях в Запоріжжі. Вони для мене були найсильнішими конкурентками, тому що в них яскраві номери в Аліси просто неймовірна розтяжка і номер і всі дивилися в захваті на це, а в Софії голос, який можна слухати вічно і постановки були цікаві.
- Як дізналася про конкурс?
- Коли ми поверталися з Казахстану, нам подзвонила режисер, яка запросила. Вона режисер конкурсів Міні Міс Україна, Міні Міс світу, Міні Міс Кияночка. Вона сказала, щоб я поставила номер і виступила як учасниця крутої 20-ки. Тоді ми не розуміли як ми це маємо зробити, тому що ми приїдемо, я поїду в Бердянськ на змагання, і за 1-2 дня поставити номер, для мене це було не реально. Але все в результаті вийшло круто.
- Як тобі такий режим чи не стомлюєшся?
- Я звикла до такого режиму якщо чесно. Минулого року я була учасницею конкурсів Міні Міс Вінниця, Міні Міс України, Міні Міс світу. Часу було на підготовку мало, потрібно було пошити костюми, поставити номер і тому те, що мало часу я до цього звикла, але коли часу один два дня в мене була паніка спочатку, але мама мене заспокоїла , все вийшло вдало.
- Що дають тобі такі конкурси?
- Конкурси дають мені більше впевненості і також розуміння того, що коли ти на сцені ти маєш бути такою ж як у житті. І для мене дуже важливо залишатися самою собою, і ще не захворіти зірковою хворобою. Тому що я знаю багато дівчат з якими я спілкувалася дуже довго, але після того як взяли якесь місце, вони захворіли цією хворобою і я перестала з ними спілкуватися, тому що не до мене їм діло.
- Що таке захворіти зірковою хворобою?
- Для мене це мати таку як зневагу до всіх, рахувати себе головною. Так наприклад приходите ви на конкурс і ставлять тебе наприклад в центр і ти рахуєш себе, що ось ти зірка подіуму, а насправді тут є багато дітей, які такі ж як ти можливо навіть в якійсь мірі кращі. Але коли ти себе рахуєш кращою. А зневажаєш інших, для мене це якось не правильно.
- Але ж ти відчуваєш, що ти маєш більший досвід, більше бачила і стає нецікаво з однолітками спілкуватися?
- Для мене конкурси і спілкування з друзями це дві окремі теми. Тому що друзі вони не люблять коли ти їм розповідаєш про конкурси, як там класно круто Вау. Ну, коли ти їм сказала, - я там виграла, вони тебе привітали, це окрема тема, а коли ти жужиш в усі вуха, я класна, я виграла, я молодець, їм не цікаво і вони перестають з тобою спілкуватися. Я стараюсь з друзями говорити не про конкурси, стараюсь більше про молодіжні теми, про серіали нові, фільми, про кексик, який вийшов в якомусь ресторані, тому що людям стає нецікаво слухати історії про конкурси і навіть якби мені якась дівчинка ходила і розказувала як там класно я така молодець, мені б також це набридло. Тому я розумію своїх друзів.
- Ким хочеш стати в майбутньому і чи допоможе тобі конкурсний досвід?
- В майбутньому я хочу стати або журналістом або телеведучою. Я думаю, що конкурси мені допоможуть вийти на сцену, говорити, вміти жартувати. Я не буду нічого боятися. Я не пов’язую життя з моделінгом. Можливо, колись, воно щось буде, але не планую так плідно займатися як журналістикою. Для мене це важливіше ніж моделінг.
- Чи спостерігала ти таку тенденцію, коли відомі діти, актори, коли ставали дорослими втрачали популярність. Як гадаєш чому?
- Для мене великим розчаруванням є головний герой «Один вдома». Для мене він є наймилішим. І коли я ріжу салат олів’є він мені не перестає подобатися, але так як з ним трапилось в майбутньому це розчарування всього світу. Я думаю це стається через те, що вони захворіли хворобою зірки і після цього вони просто зламалися. Зрозуміли як непросто бути в шоу бізнесі.
Я хочу бути телеведучою, можливо я і буду популярною. Можливо мене будуть знати так як Катю Осадчу. Але мені здається, що журналістикою я займуся ось так після школи, коли буде більше часу. А зараз займаюся школю і розвитком себе. Я ходжу на різні курси, займаюся англійською, вокал для себе, щоб розвивати себе.
