Завдяки Вінницькому фестивалю розвитку свідомості «Живи» та його організаторці Наталі Демчук у Вінниці відбулась надзвичайна подія – до молодіжного центру «Квадрат» завітала співачка, музикант, композитор, етнограф, мініатюрна володарка голосу сильного діапазону Катя Chilly. Вона не співала у цей вечір, але навчила співати душею інших, тих хто зумів послухати її тригодинну лекцію про голос і його силу.
Деякий час вона зовсім не співала зі сцени. Шукала сенси, намагалась зрозуміти «заради чого», потім віднайшла, «почула відповідь від простору» і повернулась просто на сцену проекту «Голос»: «Моя музика стала більш цілісна, тепер я не допускаю компромісів із своїм серцем». Катя Chilly вважає, що українська пісенна традиція є однією з духовних практик на землі і можливістю видобутку особистісного ресурсу для кожного з нас: «Я навчилась передавати це диво на вербальному рівні, це вивільнення потужної сили з під покрову індивідуальності і цим секретом володіє кожен носій традицій, як от наприклад наші бабусі».
«Я зрозуміла, що чарівне поруч. Всередині української пісенної традиції, ліричної і календарно-обрядової, лежить не зовсім сум. Вона насправді повільна, трансцендентна: це той стан, що спрямовує нашу увагу всередину, адже саме там джерело. Мелодія, інтенсивність виверження звуку і тембр завжди нагадують собою той ландшафт, звідки взята окрема пісня». Все це вона розповідає до виходу на сцену, а потім…
У переповненому залі вимикається майже все світло (освітлена лише сцена з мікрофоном та кріслом), настає тиша (і це не зважаючи на близько сотні дорослих та ще двадцяти гамірних дітей). Тендітна дівчина виходить на сцену і починає говорити тихо-тихо, просто розповідаючи власний досвід пізнання світу, свого тіла і свого голосу, дивовижно простого і надскладного уміння просто Бути.
«Голос – це лише більш щільне дихання. Навчившись вірно дихати ми навчимося співати і зрозуміємо як жити. Коли ми чуємо наш голос у запису, буває він нас дратує. То насправді дратує та прірва між «я є» і «здаватись». Потрібно віднайти гармонію у собі. Людина може деякий час обходитись без їжі, без води, але не може не дихати. Коли ми дихаємо, ми робимо це разом із триліардами живих істот на планеті».
«Ми повинні вчитись знаходити точку спокою і завдяки внутрішній тиші вчитись слухати простір. Спів – то твоє власне побачення з Богом, уміння знайти своє місце у просторі і спертися на нього, при цьому повністю сконцентрувавшись і розслабившись всередині, контролюючи інтенсивність поштовху повітря. Пісні – це знання зняті з повітря і складені у слова».
«Сміх – це життя на повну міру, це можливість вивільнити голос і розслабити тіло. Наше тіло забуло як здригатись від сміху… Тиша, спокій, сміх, шепіт… А ще сльози. Сльози слабкості чи сили, коли бринить в очах, або коли колючі сльози пронизують все тіло. Саме життя через тіло реагує так».
«Ми всі різні інструменти у оркестрі життя. Важливо те, які люди навколо вас, яку їжу ми споживаємо… Потрібно просто регулярно знаходити час на ті заняття чи дії, що дають нам любов, спокій і безпеку», – ділиться Катя секретом гармонійного життя. І публіка виходить із стану медитації під звуки її чарівного заколисуючого голосу. Голосу, що оповідає процес самопізнання. І настає час теплих обіймів і подяк.
