Вінничанин Юрій Білий свій перший бойовий досвід отримав у зоні АТО/ООС з 2016 по 2018 роки. Брав участь, зокрема в обороні Маріуполя. А торік знову долучився до захисту Батьківщини. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, в якій був водієм-механіком танкової роти. Загинув оборонець 8 квітня при виконанні військового завдання поблизу села Юнаківка Сумської області. Йому було 29 років.
Як розповідають рідні, звістка про повномасштабне російське вторгнення застала Юрія за кордоном, де працював із дружиною. Не вагаючись, він одразу повернувся в Україну, щоб допомогти у боротьбі із ворогом. До мобілізації у військо, працював у Муніципальній варті, а поза роботою разом із друзями лагодив авто для ЗСУ. Пізніше – цій справі присвятив увесь свій час.
«Юрій дуже любив свою родину та Батьківщину. Він з перших днів великої війни був готовий стати на захист рідної землі, – розповідає дружина загиблого воїна Анастасія. – Оскільки захоплювався військовою технікою, мріяв спробувати свої сили в управлінні танком і це йому вдалося. Він був відчайдухом, – яких мало. Надзвичайно цілеспрямованим та відповідальним воїном, борцем за справедливість».
Народився Юрій Білий 21 грудня 1995 року у Вінниці. Після навчання у міському ліцеї №2 закінчив Вінницький кооперативний інститут. Далі були строкова армійська служба та участь в Антитерористичній операції, після чого вирушив до Європи підзаробити, а, головне, перезавантажитися, каже жінка.
Зазначає: «Юрій вірив, що Україні вдасться уникнути великої війни, тому вирішив трохи побачити світу. Чим міг допомагав батькам, сестричці та пестував свого єдиного маленького племінника. Був дуже добрим, веселим, душею будь-якої компанії. Мав багато друзів та планів на життя…»
Церемонія прощання з Юрієм Білим відбудеться сьогодні о 9:00 – за адресою: вул. Стрілецька, 1/49 та о 10:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять та слава Герою!