Коли громада — це вся країна, а служба — не лише на вулицях селищ, а й у самому серці фронту. Це — історія справжнього захисника, поліцейського офіцера громади з Вінниччини Сергія Кривого на псевдо «Скіф», який із першого дня повномасштабної війни став до лав оборони країни. Він — один із тих, хто тримає фронт пліч-о-пліч із військовими, не даючи ворогу знищити українські міста.
До війни Сергій був поліцейським офіцером Літинської громади, обслуговував 18 населених пунктів. Він знав потреби своїх людей, працював із кожною родиною. Але коли розпочалася велика війна і почали формувати Стрілецький батальйон поліції особливого призначення у складі об’єднаної штурмової бригади НПУ «Лють», Кривий вирішив: його місце — там, де найнебезпечніше.
У Торецьку, разом із побратимами, «Скіф» 12 днів тримав позицію в умовах напівоточення. Це був один із найважчих моментів — постійні обстріли, складна обстановка, обмежені ресурси. Їхнє авто було підбите ворожим дроном ще на в’їзді до міста. Полум’я охопило салон, і на мить здалося, що живими з цієї машини вже не вийдуть. Але… врятували звичайні пляшки з водою. Вони взяли на себе частину уламків і навіть почали гасити вогонь.
Сергій зазнав поранення, але залишився на позиціях з побратимами до завершення бойового етапу. Сьогодні він повернувся з фронту, однак не з війни. Війна триває — і «Скіф» далі виконує свої обов’язки там, де потрібен найбільше.
Він мріє після перемоги повернутися додому, до своєї громади і знову служити людям у мирний час. Але вже з безцінним бойовим досвідом, який допоможе краще розуміти, що означає захист, рішучість і відповідальність.
Це — не просто історія одного поліцейського. Це історія мужності, самопожертви й незламної віри у своїх людей. Це доказ того, що поліція сьогодні — це не лише про безпеку в тилу. Це — ще одна лінія фронту. І поки на ній стоять такі, як «Скіф», Україна вистоїть.
Читайте також:
“Моє серце — з полком 'Ахіллес'”: Ектор Хіменес-Браво розповів, як допомагає ЗСУ