Повернення з полону — це не фінал. Це початок нового, непростого шляху. І громада, яка зустрічає своїх Захисників і Захисниць, має бути до цього готова. Не з фанфарами, не з камерами, не зі словами «герой» у мікрофон. А з тишею, теплом і щирою повагою.
Про це інформує My Vin, посилаючись на Телеграм-канал Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Фахівці Штабу разом із військовою психологинею Оленою Сек підготували прості, але дуже важливі рекомендації для громад, як правильно зустрічати тих, хто пройшов через полон.
Без пафосу і несподіванок
Повернення з полону — це не привід для гучних акцій. Людині, яка тривалий час перебувала у стані примусової ізоляції, потрібне відчуття контролю над власним життям. Це означає, що всі дії — від того, хто зустрічає, до формату самої зустрічі — мають бути узгоджені з військовим або його офіційним супроводом.
Не можна «робити сюрпризи», запрошувати громаду, родичів або представників влади без попередньої згоди. Повернення має бути простим, тихим і людяним.
Тиша і простір — перші ліки
Не створюйте натовпу. Навіть щира увага може бути перевантаженням для людини, яка щойно вийшла з полону.
Важливо:
- залишити достатньо особистого простору;
- дозволити звільненому вільно рухатись, сидіти, дихати;
- не торкатися, якщо це не ініціатива самого військового.
Навіть звичайний дотик — рука на плечі — може стати тригером. Якщо хочете проявити тепло, запитайте словами: «Чи можна вас обійняти?» І прийміть будь-яку відповідь.
Психолог — обов’язкова присутність
На місці зустрічі має бути психолог або фахівець з реінтеграції. Це не означає, що обов’язково потрібна консультація. Іноді достатньо простої присутності спеціаліста, який «тримає поле» — стежить за динамікою, допомагає регулювати контакти та підтримує людину у складному емоційному стані.
Інформаційна безпека — це повага
- Не знімайте відео і не ведіть прямих ефірів.
- Не публікуйте ім’я, фото, маршрут або стан здоров’я без дозволу.
- Не перетворюйте момент повернення на контент для соцмереж.
- Пам’ятайте: особиста історія звільненого — це не для публіки. Це його право — ділитися чи мовчати.
Обережно з їжею та напоями
Організм людини, яка повернулась з полону, може бути дуже вразливим.
Не варто:
- змушувати їсти, навіть «від щирого серця»;
- пропонувати «домашню» їжу на свій смак;
- давати алкоголь.
Найкраще — проста перевірена їжа, вода або м’який чай — і тільки за згодою звільненого.
Повага — це тиша і присутність
Ми можемо не знати, що пережила ця людина. І знати не обов’язково.
Але знати варто одне: повага лікує.
Повага — це не розпитувати, не торкатися, не тиснути.
Це вміння мовчки бути поруч.
Громада — це тил. Справжній тил — це не сцена. Це простір безпеки. Це місце, де повага перемагає цікавість, а тиша стає мовою підтримки. Повернення з полону — це виклик. Для громади також. І відповідь на нього — в простих речах: гідність, тиша, людяність.
Читайте також:
Ветерани з інвалідністю оцінюють безбар’єрність Вінниці: перші результати флагманського проєкту
«Це не прощається»: у Кирнасівці з могили загиблого воїна зникли шеврони