11 листопада 2025 року війна забрала життя Сергія Орленка — чоловіка, батька та воїна, який став справжньою опорою для своєї родини й прикладом відданості Україні.
Для його дружини та двох донечок ця втрата стала непоправним ударом: Сергій був їхнім світом, захистом і нескінченною любов’ю. Родина з болем згадує, скільки планів вони мали разом після перемоги і як сильно чекали на нього вдома.
Про це пише My Vin, посилаючись на допис Олени Орленко, дружини полеглого Героя.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій прагнув стати до лав оборонців, неодноразово звертався у військкомати, але отримував відмови через відсутність потреби у медиках. Та він не відступав. 27 серпня 2022 року склав військову присягу і відтоді був вірний їй до останнього подиху.
Впродовж трьох років, двох місяців і п’ятнадцяти днів Сергій Орленко служив у 77 окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді Десантно-штурмових військ. Починав як бойовий медик, згодом став старшим бойовим медиком роти. Він тричі проходив медичні стажування за кордоном, навчав своїх побратимів тактичній медицині, евакуйовував поранених з поля бою та рятував життя там, де кожна секунда могла стати вирішальною.
Сергій пройшов найважчі ділянки фронту: Бахмут і його околиці, Часів Яр, Вугледар, Куп’янський напрямок, Ізюм–Борова. Своїй роботі він віддавався безмежно — заради побратимів, заради своїх донечок, заради країни.
Свій останній бій Сергій прийняв у селі Загризове Ізюмського району Харківської області. Він до кінця залишався на своєму місці — мужнім, відданим, вірним присязі.
Останні 2,5 роки Сергій Орленко проживав разом із сім’єю у Зарванцях. Його життя, сповнене любові до рідних і обов’язку перед державою, назавжди залишиться прикладом незламності й самопожертви.
Вічна пам’ять Герою. Його ім’я житиме в серцях родини, побратимів та всіх, кого він захищав...