7 липня 2026 року у Вінниці відбулося відкрите експертне обговорення «Стійкість тилового регіону: ризики та сценарії розвитку Вінниччини у 2026 році», яке організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Модерував подію політолог, співзасновник Національної платформи Олег Саакян.
У вітальному слові співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко зазначила, що під час дискусії учасники обговорять стійкість у різних вимірах, а також проаналізують загрози для Вінниччини з погляду різних соціальних груп.
Проєктний менеджер Українського незалежного центру політичних досліджень Іван Вартовник додав, що Національна платформа почала співпрацювати з регіоном відносно нещодавно – з кінця 2025 року. Водночас у регіоні вже відбулися пілотне оцінювання ризиків та локальні діалоги. Завдання дискусії – не лише представити результати цих досліджень, а й обговорити їх та напрацювати рекомендації.
Підсумки оцінки ризиків на Вінниччині презентував співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій. Він розповів, що Вінницька область потрапила до другої хвилі дослідження, яка охопила 11 регіонів. До оцінки ризиків долучилося понад 300 експертів, які відповіли на 64 питання.
Ризики оцінювалися комплексно. До уваги бралися п’ять вимірів: соціальна згуртованість, безпека, інфраструктура, управління та залученість, інформаційна стійкість. До так званого «червоного квадрата» потрапляли ті ризики, які мають найбільший вплив на стійкість і водночас високу вірогідність настання. Для Вінниччини такими виявилися 13 ризиків із 64.
До них, зокрема, належать зростання кількості людей у складних життєвих обставинах, падіння довіри до Верховної Ради та інших центральних органів влади, ризик багатоденного блекауту, відключення мобільного зв’язку та відсутність доступу до централізованого водопостачання.
Найбільша довіра у регіоні – до ДСНС. Поряд з цим є потенційний ризик зниження довіри до Національної поліції, головним чином – через її участь у мобілізації. У сфері економіки та соціального добробуту переважають ризики зростання кількості людей у складних життєвих обставинах, відтоку капіталу та зростання безробіття.
Один з викликів для особистої безпеки експерти бачать у впливі корупції на дії влади у сфері безпеки, але також – у можливому зростанні розбійних нападів і пограбувань.
Серед інфраструктурних ризиків – транспортна ізоляція, перебої з централізованим водо- та теплопостачанням. Якщо говорити про безперервність управління, то тут ризиком є централізація влади за рахунок обмеження самостійності місцевих громад. З точки зору кризової готовності, один з головних ризиків полягає у невідповідності інфраструктури цивільного захисту реальним викликам і потребам населення. Навіть коли в громадах є плани екстреного реагування, важливо інформувати про них населення, аби люди розуміли, хто що робить й за що відповідає.
В інформаційному просторі існує ризик втрати впливу місцевих ЗМІ на громадську думку та фрагментації медійного ландшафту. Враховуючи, що Вінницька область межує з Придністров’ям, є загроза поширення ворожих ІПСО через анонімні Telegram-канали та інші соціальні мережі.
Співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко розповіла про головні результати закритих локальних діалогів, які дозволили змістовно «розшифрувати» виклики та вразливості Вінниччини.
Контекстом для регіону є відносна безпека в умовах накопичення довгострокових ризиків. На стійкість та згуртованість тиснуть конкуренція за ресурси, бюрократія, психологічне виснаження. Регіон є стійким, але це переважним чином адаптивна, горизонтальна, а не системна стійкість. Також спостерігаються т. зв. «накопичувальні ризики», пов’язані зі втомою та невизначеністю. В умовах обмежених ресурсів за них конкурують вразливі групи, адже правила розподілу не є достатньо прозорими. Ключовий виклик – це житло, й не тільки для ВПО, але й для місцевих. Тестом на спроможність є ветеранська політика. Йдеться не стільки про пільги, скільки про зрозумілий маршрут отримання соціальних послуг.
Локальні діалоги дозволили виявити кілька ліній напруги: між місцевими та ВПО (конкуренція за ресурси, неповна інтеграція, соціальні проблеми тощо), між ветеранами та цивільними (різний досвід проживання війни); між різними вразливими групами (доступ до пільг); між громадою та інституціями.
Якщо говорити про довіру (але не в сенсі кількісного рейтингу), то найбільше люди довіряють тому, хто ближче, а це насамперед громадські організації та волонтери. Найнижча довіра – до ТЦК та судів.
Юлія Тищенко переконана: стійкості Вінниччини є куди зростати. Зараз ми працюємо насамперед з наслідками, а не запобіжниками проблем. Також відкритими питаннями залишаються межі адаптивності під час війни на витривалість та справедливий доступ до ресурсів.
У другій частині дискусії йшлося про конкретні інструменти та кейси стійкості, а також перспективи розвитку регіону.
Усім громадам потрібно переглянути плани розвитку, адаптувавши їх до реалій війни. Про це сказав Андрій Очеретний, заступник Вінницького міського голови. Серед пріоритетів міста – безпека та оборона, стійкість і турбота. Адже головні завдання залишаються незмінними – це передусім мобілізація ресурсів на допомогу армії, безпека жителів, сталість і готовність громади протистояти викликам воєнного часу, стійкість критичної інфраструктури, здатність до нарощення економічного потенціалу, підтримка найвразливіших верств населення.
У Вінниці реалізуються три механізми підтримки бізнесу. По-перше, це ваучерна підтримка малого та середнього бізнесу. По-друге, розвиток відновлювальних джерел енергії (з частковою компенсацією бізнесу з міського бюджету за встановлення такої генерації). Й, по-третє, відшкодування витрат підприємствам на відновлення після руйнувань, аби вони й надалі залишалися у Вінниці.
Люди не можуть отримати якісні соціальні послуги, втрачають довіру до інституцій, втомлені від економічної невизначеності. Тому важлива не лише державна підтримка, але й її прозорість. Так вважає Ірина Захарчук, головний спеціаліст відділу сприяння роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Ілля Хаджинов, ректор Донецького національного університету імені Василя Стуса, доктор економічних наук, професор, голова Ради з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО) при Вінницькій ОВА, переконаний: ВПО – це ресурс та людський капітал, а не тягар. Один з прикладів – проведення вимушеними переселенцями різних креативних заходів. Села, які знаходилися на межі вимирання, стають центрами чогось цікавого.
Також ВПО є «індикатором» проблем у громадах, які не помічали місцеві. Для Вінниччини однією з таких проблем виявилася транспортна доступність.
Сучасний медіаландшафт – дуже складний та динамічний, але важливим є кожний його сегмент. Не варто вважати, ніби «Tik-Tok усе витіснить». Про це сказав Вадим Мазурик, представник Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення у Вінницькій області, заслужений журналіст України, доцент. Він також зазначив, що медіа адаптувалися до війни – наприклад, з самого початку почали боротися з фейками, створюють сюжети про волонтерів та допомогу фронту. Основою основ залишається медіаграмотність.
Єлизавета Савчук, директорка Агенції регіонального розвитку Вінницької області, один із суттєвих ризиків вбачає у тому, що донори зазвичай підтримують «м’які» проєкти, хоча, до прикладу, для енергоефективності громади потрібні генератори. Отже, необхідно проаналізувати реальні потреби, включно з «твердими» складовими.
Юрій Клименко, директор громадської спілки «Вінницький кластер приладобудування та автоматизації», розповів про кластерний підхід до розвитку малого і середнього бізнесу. Він переконаний, що саме об’єднання та консолідація сприяють стійкості підприємств і організацій. Також важливим є людський капітал – знання, професійні та комунікаційні навички людини. Юрій Клименко переконаний: під час війни важливо не просто вистояти, а зберегти потенціал для розвитку, зокрема, започатковуючи проєкти з розробки нових продуктів.
“Наш коледж прийняв близько 20 тис. ВПО, адже все було підготовлено заздалегідь – колектив спрацював превентивно”, – сказав Валерій Дяків, директор комунального закладу «Вінницький індустріальний професійний коледж» Вінницької обласної ради. Зараз навчальний заклад працює над відновленням людського капіталу – впроваджуються програми перенавчання жінок, курси для ветеранів та людей з інвалідністю. Акцент робиться на професіях, важливих для економіки – тих, де людину не зможе замінити ШІ. Також у коледжі навчають військовим спеціальностям для того, щоб майбутні контрактники вже мали відповідну підготовку.
Ярослав Жаліло, заступник директора – керівник центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, розповів про чотири системні завдання для розвитку Вінниччини.
По-перше, як реалізувати потенціал тилу? Експерт вважає, від усвідомлення ризиків важливо перейти до формування ресурсів. Більш стійкою економіку зробить її диверсифікація, розвиток тих сфер, які створюють ланцюги, інвестиції у людський капітал, економічне мережування та відкритість кооперації з іншими регіонами.
По-друге, необхідною є побудова сенсів, які зменшать шоки поствійни. Саме тиловий регіон може зробити внесок у подібну візію. По-третє, варто посилювати горизонтальну згуртованість, синергію, взаємодію та інші інструменти, які забезпечать рутинізацію стійкості. Слід пам’ятати, що стійкість – це не політика, а спільні дії та процедури. Однак останні не мають бути повністю формалізовані, інакше вони стануть крихкими. По-четверте, йдеться про стратегування стійкості з урахуванням нових реалій, коли стійкість «вплітається» в усі сектори.
Експерт вважає, що для формування системи стійкості критично важливою є консолідація потенціалу регіону, й насамперед – інтелектуального.
Підсумовуючи дискусії, Володимир Лупацій підкреслив, що практичний досвід стійкості Віннччини потрібно «кодифікувати», а саме інтегрувати до стратегій розвитку міста та області.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018 року. Стратегічними пріоритетами Платформи є зміцнення стійкості держави та суспільства, розвиток згуртованості та національної єдності. За час своєї діяльності Платформа провела понад 130 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях за участі провідних українських і міжнародних експертів у сферах миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції та соціальної згуртованості.
Читайте також:
У Вінниці провели повторну перевірку підвальних приміщень для укриття