Їхні долі у цивільному житті були абсолютно різними, але війна поставила їх перед єдиним вибором. У важкий час Руслан Гнатюк та Олег Постовий стали на захист рідної землі й до останнього подиху віддано та з честю виконували свій військовий обов’язок. Пам’ять про Героїв житиме вічно.
Про це пише My Vin, посилаючись на сайт Вінницької міської ради.
Гнатюк Руслан Анатолійович (позивний «Гнат») добровільно долучився до лав Збройних Сил України влітку 2025 року. Свою службу розпочав стрільцем у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, а згодом продовжив її у 3-й окремій штурмовій бригаді. За мужність та високий професіоналізм у боях воїн отримав звання молодшого сержанта та був удостоєний відзнаки Президента України «За оборону України». Свій останній бій Руслан прийняв 30 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 47 років.
Рідні полеглого Героя кажуть, що рішення стати на захист Батьківщини Руслан прийняв серцем: «Він ніколи не ховався від армії й відкрито йшов назустріч своїй долі. Відчував, що саме так зможе сплатити синівський борг перед країною».
Руслан Гнатюк народився 5 квітня 1979 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №26 він здобув професію автослюсаря та присвятив життя виробничій сфері рідного міста. Свого часу чоловік працював на підприємстві «Ларіс», а останнім цивільним місцем його роботи стало ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», де він виконував обов’язки електрогазозварювальника.
«Усі знали Руслана як веселого й надзвичайно чуйного хлопця. В його душі не було місця для злості чи заздрощів, – згадує братова полеглого Захисника Ірина. – Здавалося, він міг обійняти цілий світ, зігріти та розрадити кожного… Руслан понад усе цінував родину. Він дуже любив свого брата, тішився племінникам. А ще – щиро мріяв, щоб батьки жили якомога довше, не хворіли й ніколи не знали горя...»
- Церемонія прощання з Русланом Гнатюком розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського собору.
- Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Постовий Олег Анатолійович став на оборону України у грудні 2024 року. У званні сержанта він мужньо виконував бойові завдання у складі 70-ї окремої бригади підтримки на пекельному Слов’янському напрямку, де українські війська ціною надзусиль стримують ворожу навалу. Серце воїна зупинилося 13 серпня 2026 року. Його життєвий шлях обірвався у віці 53 років.
«Олег назавжди залишиться прикладом вірності, відваги та самопожертви, – ділиться Юрій, брат Небесного Воїна. – Він ніколи не нарікав на важкі обставини, а попри все йшов своїм шляхом – з високо піднятою головою та добрим серцем…»
Олег Постовий народився у Вінниці 23 грудня 1972 року. У рідному місті закінчив середню школу №1 та паралельно здобув музичну освіту за класом баяна. Проте своє майбутнє юнак вирішив пов’язати із промисловою діяльністю. Після закінчення Вінницького залізничного технікуму (нині – Вінницький транспортний фаховий коледж) та проходження строкової армійської служби він розпочав свій трудовий шлях. Професійне життя Олега було різноманітним: він виготовляв меблі, працював експедитором і трудився на багатьох підприємствах міста, останнім із яких став завод із виготовлення бетонних розчинів. Реалізувався чоловік і як безмежно турботливий і люблячий батько донечки.
«Життєрадісний, щедрий, людина слова та діла, яка завжди була готова віддати останню сорочку. Таким залишився в пам’яті Олег. Для мене він був не лише старшим братом, а й найкращим другом і порадником. Няньчився зі мною з пелюшок та дещо по-батьківськи давав настанови й оберігав, – згадує Юрій. – Він був надійним в усьому, наче скеля, а в його душі завжди жила музика. Брат чудово грав на багатьох музичних інструментах, хоча й нечасто тішив нас своїм виконанням. У його улюбленій мелодії вчувався світлий сум за дитинством, у яке через плинність буття неможливо повернутися. Але воно назавжди залишається у пам’яті як сон, як пісня, як молитва… Молитва про щастя донечки, батьків та всього сущого на цій землі…»
- Церемонія прощання з Олегом Постовим розпочнеться о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол») та об 11:30 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
- Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України...