19 вересня Вінницька громада вшановує пам’ять захисників України, які повертаються додому на щиті. Це боєць 3-ї окремої штурмової бригади Дмитро Продан та нацгвардієць Олександр Стецюк.
Про це пише "MyVin", посилаючись на Вінницьку міську раду.
Дмитро Продан пройшов шлях від солдата-штурмовика до бойового офіцера
Дмитро Продан – один з лідерів ультрас вінницької «Ниви», активний діяч патріотичної організації «Центурія», який став на захист рідної країни з початку повномасштабного вторгнення. Воїн захищав незалежність та територіальну цілісність у складі ССО «Азов» та 3-ї окремої штурмової бригади.
Свій бойовий шлях розпочав добровольцем. Разом з іншими товаришами приїхав до Києва, коли в області точилися важкі бої з ворогом, і одразу став на захист столиці у складі ТрО «Азов» Київ.
Згодом воював на Запорізькому напрямку у складі ССО «Азов» Київ, брав участь у спробі деблокади Маріуполя. Пізніше, вже у складі 3-ї окремої штурмової бригади, брав участь у Херсонському контрнаступі, а також вів бойові дії на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках. За свої військові звитяги отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня, який вручив Дмитру Президент України.
За час повномасштабної війни Дмитро пройшов шлях від солдата-штурмовика до бойового офіцера. Був командиром взводу. Він неодноразово виходив на позиції разом зі своїм особовим складом, був справедливим до кожного бійця.
13 серпня 2026 року на Лиманщині Дмитро прийняв свій останній бій. Життя воїна зупинилося, коли йому було 27 років.
«Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь». Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця. Це стосувалося всього: спорту, дружби, захисту своєї країни. Був неймовірно доброю, чуйною, світлою людиною, з гарним почуттям гумору, постійно усміхненим і на позитиві. Дмитро любив життя і проживав його яскраво», – розповідають рідні воїна.
Дмитро Володимирович Продан народився 25 травня 1999 року у Вінниці. Навчався в школі № 6. Згодом вступив до вишу.
В юності його цікавили єдиноборства, тож Дмитро розпочав свій шлях у спорті. Був кандидатом у майстри спорту з фрі-файту. Також він любив футбол, був палким вболівальником вінницького клубу «Нива».
Дмитра любили його рідні та друзі, цінували побратими. У нього залишились дружина та мати.
Прощальний кортеж вирушить о 9:15 з ритуальної агенції «Реквієм» на вул. Батозькій, 12 та попрямує до Браїлівського монастиря, де об 11:00 звершать заупокійну молитву. О 13:30 відбудеться прощання з Дмитром на стадіоні футбольної команди «Нива», що на вул. Зулінського, 29-А у Вінниці. О 15:00 чин поховання звершать на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Стецюк – розвідник, який до останнього виконував свій військовий обов’язок
Олександр Стецюк став на захист рідної країни у грудні 2025 року. Він проходив службу у лавах 14-ї бригади «Червона Калина», яка входить до складу 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Воював на Покровському напрямку. Був розвідником взводу спеціального призначення
18 червня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув поблизу селища Шевченко Покровського району на Донеччині. Воїну було 37 років.
«На жаль, він багато чого не встиг у своєму житті. Він був дуже добрим та любив тварин. У нього залишився вірний друг – вівчарка Альфа, яка досі чекає на господаря з війни», – розповіла мати воїна.
Олександр Дмитрович Стецюк народився 9 серпня 1988 року у Вінниці. У дитинстві проживав у селі Дашківці Вінницького району, яке дуже любив. Допомагав родині по господарству, мав багато друзів, змалечку любив тварин.
Після закінчення міської школи №29 навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Освіту продовжив здобувати у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Близько 10 років працював на підприємстві «Вінницяоблводоканал». Згодом подорожував, жив та працював у різних країнах: Болгарії, Туреччині, Польщі, Чехії. Проте серце тягнуло Олександра додому, куди він повернувся та став на захист рідної землі.
Церемонія прощання з воїном відбудеться о 13:00 у стінах Свято-Преображенського кафедрального собору. О 13:50-14:00 траурний кортеж вирушить по вул. Соборній до вул. Київська, повз рідну для воїна школу №29, де з ним зможуть попрощатися однокласники, та колеги з підприємства «Вінницяоблводоканал». Містян просять утворити по маршруту живий коридор. Поховання воїна відбудеться о 15:00 у селі Дашківці Вінницького району.