28 вересня у Вінниці презентували документальну книгу «Jingle bellZ», присвячену пам’яті загиблих та історіям людей, які досі перебувають у російському полоні. Гості заходу мали нагоду особисто поспілкуватися з автором видання — захисником України та колишнім військовополоненим Олексієм Анулею.
Про це повідомляє My Vin, посилаючись на Вінницьку міську раду.
Майже десять місяців російського полону, з них 130 днів – у карцері, в умовах повної ізоляції. Пережите фізичне та психологічне насильство автор зафіксував на сторінках видання, яке називає не лише особистою історією, а й документальним свідченням російських злочинів проти українців. Олексій вижив і повернувся, аби говорити як про власний досвід, так і про тих, хто досі перебуває у неволі. Свої свідчення він доносить і на міжнародному рівні – під час сесій Ради ООН з прав людини, у Давосі та Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Зібрані й задокументовані факти стали частиною його роботи, спрямованої на викриття російських злочинів та донесення правди про поводження з українськими військовополоненими до світової спільноти.
Вінницький міський голова Сергій Моргунов поділився своїми враженнями про книгу після особистої зустрічі з автором, яка відбулася цього ж дня.
« “Jingle bellZ”, яку Олексій презентує у Вінниці, – документальна книга про війну і полон. Про те, що довелося пережити йому та людям, яких він зустрів у російській неволі. Про тих, хто не повернувся. І про тих, хто досі чекає на повернення додому, – написав на своїй сторінці у фейсбуці очільник громади. – Дякую Олексію за відверту розмову і книгу з автографом. А найбільше – за захист України, сталевий характер і сміливість знову повертатися до найважчих моментів свого життя, щоб говорити правду».
Олексій Ануля – захисник Чернігівщини, спортсмен, чемпіон із кікбоксингу. На початку повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист України. Під час бойових дій він потрапив у полон, де пережив катування, голод, позбавлення сну та нелюдські умови утримання. Додому повернувся під час обміну 31 грудня 2022 року.
На презентації книги Олексій також розповів про трагедію своєї родини. Його батька росіяни катували, а згодом живцем спалили в церкві на Чернігівщині.
Як зазначає захисник, витримати полон йому допомагали думки про найрідніших. Він знав, що вдома на нього чекають сім'я та діти, і це давало сили боротися за власне життя навіть у найважчі моменти.
Після повернення в Україну Олексій почав системно документувати пережите. Роботу над «Jingle bellZ» розпочав у середині 2023 року. Перший рік писати було складно – вдалося написати лише кілька десятків сторінок. Наприкінці 2024 року робота продовжилася в Латвії, де за два з половиною місяці автор підготував понад 850 сторінок матеріалу.
«Це не просто моя особиста історія. Кожна подія мала бути підтверджена фактами. Для мене було важливо встановити причетних, знайти матеріали й зафіксувати все так, щоб ні в кого не виникало сумнівів у правдивості написаного», – розповів Олексій Ануля.
Значна частина роботи полягала саме у верифікації інформації. За словами автора, навіть фотографії, які увійшли до книги, – це результат тривалих пошуків. Олексій наголошує: для нього принципово, щоб за кожним описаним епізодом стояли не лише спогади, а й неспростовні докази.
Водночас «Jingle bellZ» виходить далеко за межі хронології полону. На її сторінках автор порушує питання людської поведінки в екстремальних умовах, взаємин між людьми в закритому середовищі, межі фізичної та психологічної витривалості. Це роздуми про родину, відповідальність та здатність зберегти себе там, де звичні правила життя більше не діють.
«У цій книзі я максимально відверто описав ту правду, яку іноді соромно визнавати. Але я впевнений: кожен, хто її прочитає, зможе зазирнути й у потаємні куточки власної свідомості. Тут багато моїх рефлексій, роздумів і висновків, адже в полоні часу для роздумів було більш ніж достатньо», – зазначив автор.
Особливий символізм має й обкладинка «Jingle bellZ». На ній зображена травмована рука самого Олексія, яка вириває травинку, що пробилася крізь бетон. За цим образом стоїть реальна історія з полону. В одному з місць утримання захисник помітив стеблинку, яка нагадала йому: попри ізоляцію та бетонні стіни, життя зовні триває.
«Ця рослина та її аромат стали для мене своєрідним символом того, що життя існує поза межами цього страшного місця. Там зовсім інакше починаєш сприймати такі прості речі», – ділиться спогадами автор.
Після звільнення Олексій не припинив роботу зі збору інформації про людей, причетних до жорстокого поводження з українськими військовополоненими. Частина цієї діяльності, за його словами, не є публічною. Водночас свої свідчення про пережите він доносить і на міжнародному рівні, зокрема під час зустрічей та виступів, присвячених порушенням прав людини та російським воєнним злочинам.
«Робота триває і не зупиняється. Для мене важливо не тільки розповідати про пережите, а й робити все можливе, щоб ті, хто вчиняв ці злочини, були встановлені, а сама правда залишалася задокументованою», – зазначив Олексій.
Наразі «Jingle bellZ» перекладають іншими мовами, щоб про російський полон могли дізнатися й за межами України. Книгою вже зацікавилися кінематографісти, проте автор не поспішає з екранізацією. Спершу він прагне завершити роботу над іншомовними версіями, аби максимально розширити аудиторію видання.
Читайте також:
У Вінниці провели тренінг для підлітків про внутрішню опору та самодопомогу