25 вересня у Вінниці відбулася зустріч «Жива книга: відверті історії турботи про дітей», присвячена популяризації сімейних форм виховання, патронату над дитиною та наставництва. Своїми історіями поділилися патронатні вихователі, батьки-вихователі та наставники, які підтримують дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Про це повідомляє My Vin, посилаючись на видання Місто.
Наразі у Вінницькій області у 12 громадах діє послуга патронату та працюють сім’ї патронатних вихователів. Дітей приймають у 15 родинах.
За словами координаторки проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім» МБО «Партнерство «Кожній дитині» Ольги Павлик, Вінниччина поступово розвиває практики сімейних форм виховання. Одним із важливих напрямів роботи проєкту є повернення дітей, які були евакуйовані за кордон у складі інституційних закладів.
«Це стосується дітей, які були евакуйовані у складі закладів за кордон. Якщо дитина готова повертатися в Україну, то їй надається всебічна підтримка, аби вона могла адаптуватися чи у біологічній сім’ї, чи обрати іншу форму сімейного виховання», — розповіла Ольга Павлик.
За її словами, від початку війни в евакуації перебували 4811 дітей із 203 закладів України. 3660 дітей уже повернулися.
Історії патронатних родин
«Жива книга» — формат, у якому люди та родини розповідають власні історії про те, як прийняли у своє життя дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Своїм досвідом поділилася Сандра Зайцева. Минулого року вона разом із братом та сестрою потрапила до родини патронатного вихователя. За її словами, сила патронатної сім’ї у тому, що вона може стати для дитини безпечним місцем.
Подружжя Людмили Рожківської та Бориса Харченка у жовтні 2024 року створило восьму патронатну сім’ю у Вінницькій області — у Турбівській громаді. За цей час їхня родина прийняла 10 дітей із п’яти сімейних груп.
Людмила Рожківська розповіла, як родина ухвалювала рішення стати патронатною. Важливою підтримкою для подружжя стала згода їхнього 15-річного сина та інших дітей у родині.
Нині подружжя активно популяризує розвиток патронату на Вінниччині. Їх впізнають, зокрема, за номерним знаком «ПАТРОНАТ» на автомобілі. Їхній син також планує у майбутньому стати патронатним вихователем, спираючись на досвід батьків.
Від Херсонщини до Вінниччини
Фундатори дитячого будинку сімейного типу Олена та Микола Розвадовські розповіли історію своєї родини, яка розпочалася на Херсонщині ще у 2015 році.
Нині подружжя разом із дітьми живе у новому будинку, який родина отримала у Жмеринці. До цього їхній шлях пролягав через Херсон в окупації, Крим, Росію, Німеччину та Вінниччину.
У 2026 році родина вже на Вінниччині прийняла ще трьох дітей, яких вдалося вивезти з окупації.
«У нас зараз виховується в сім’ї 9 дітей. Різні характери, різні долі, але всі ми — велика дружня родина», — розповіла Олена Розвадовська.
За її словами, основу родини становлять взаєморозуміння та спільна відповідальність. Найбільше подружжя хоче, щоб кожна дитина почувалася у сім’ї комфортно, безпечно та по-справжньому вдома.
Ще одна історія — родини Лариси та Павла Побережних. У їхньому дитячому будинку сімейного типу виховуються дев’ятеро прийомних дітей, п’ятеро з яких повернулися з-за кордону після евакуації у складі інституційного закладу.
Шлях прийомного батьківства подружжя розпочався з мрії про велику родину. Спочатку вони стали прийомною сім’єю, а згодом створили дитячий будинок сімейного типу, щоб допомагати більшій кількості дітей. Основою своєї родини подружжя вважає любов, яка допомагає долати труднощі та здобувати маленькі й великі перемоги.
Наставництво як додаткова підтримка
Окремо на зустрічі говорили про наставництво. Для Софії Юдіної воно стало не лише покликанням, а й професійним напрямом.
Ще з підліткового віку Софія хотіла допомагати дітям без батьківської підтримки. У 2020 році вона дізналася про програму наставництва та подала документи. Її перша менті з’явилася два роки тому. На той момент дівчині було 12 років, і вона проживала в інституційному закладі.
Протягом двох років Софія регулярно зустрічалася з дівчиною, будуючи дружні стосунки та відкриваючи разом із нею новий досвід.
Згодом наставництво вплинуло і на професійний шлях Софії. Вона долучилася до Офісу дітей та молоді «ДІйМО», де займається розвитком наставництва в Україні, консультує та навчає охочих приєднатися до програми.
«Це не є сімейною формою виховання. Це додатковий ресурс, коли відповідальний дорослий бере на себе роль дорослого товариша для дитини, надає підтримку. Ми очікуємо, що у Вінниці буде багато охочих приєднатися до оновленої програми наставництва через центр соціальних служб», — зазначила Софія Юдіна.
До діалогу долучилися представники влади
Особливістю «Живої книги» Вінниччини стало те, що інтерв’ю у героїв, які розповідали власні історії, брали представники державних структур. Організатори зазначають, що такий формат відкритого діалогу дає можливість говорити про розвиток сімейних форм виховання не лише через звіти та статистику, а й через особистий досвід людей.
У спілкуванні взяли участь начальник Служби у справах дітей Вінницької ОВА Сергій Шмігленко, очільниця Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Вінницькій області Наталя Квят та представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення у Вінницькій області Вадим Мазурик.
За словами регіональної координаторки проєкту на Вінниччині Тетяни Галузинської, публічний формат діалогу має підтримати та популяризувати сімейні форми виховання. Це, своєю чергою, має сприяти допомозі дітям і підліткам, які її потребують.
Захід провели у межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім». Його реалізують спільно Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), МБО «Партнерство «Кожній дитині», Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державна служба України у справах дітей, Національна соціальна сервісна служба України та Координаційний центр із розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Проєкт фінансують Ірландська допомога розвитку та уряд США.
Читайте також:
Що буде з дитсадками під час відключень світла: нові правила роботи
У Вінниці провели тренінг для підлітків про внутрішню опору та самодопомогу