У Вінниці 23 жовтня прощаються із захисником Андрієм Жуковським із позивним «Монах». Він добровольцем долучився до оборони України на початку повномасштабного вторгнення, служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони та загинув 19 липня 2026 року поблизу Лимана на Донеччині.
Про це повідомляє My Vin, посилаючись на Вінницьку міську раду.
За час служби Андрій Жуковський пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта й став командиром зенітно-кулеметного взводу. Він брав участь в обороні Києва та боях на найгарячіших ділянках Донеччини.
За мужність і службу воїн отримав низку нагород, серед яких «Золотий хрест», «Хрест пошани», нагрудний знак «За сумлінну службу», а також медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни».
Свій останній бій захисник прийняв поблизу міста Лиман Краматорського району. Андрію Жуковському назавжди залишився 51 рік.
«Він бився наче лев і не збирався віддавати ворогу ні крихти нашої землі. Прагнув захистити людей від жахіть війни та повторення Бучі», – діляться спогадами рідні полеглого воїна.
У своєму останньому бою Андрій здійснив справжній подвиг. Прикриваючи відхід підрозділу, він вистріляв увесь боєкомплект і ціною власного життя врятував побратимів. З тієї позиції не повернувся лише він…
Андрій Володимирович Жуковський народився 27 січня 1975 року в сім’ї кадрового військового. Невдовзі батька перевели по службі до Вінниці, де й минуло дитинство та юність Андрія. Тут він закінчив загальноосвітню школу №33 та вступив до навчального закладу, прагнучи стати рятувальником, однак через життєві обставини був змушений залишити навчання. Тривалий час чоловік працював за кордоном, а після повернення на Батьківщину став співзасновником СТО, де й трудився до початку повномасштабного російського вторгнення. Андрій був не лише майстром своєї справи, а й люблячим і турботливим батьком двох донечок.
«Ми завжди відчували його міцне плече, він підтримував і надихав нас, вмів підбадьорити у важку хвилину. Мав веселу вдачу, любив жартувати, – розповідає донька полеглого воїна Юлія. – Його хист рятівника найяскравіше проявився під час війни. Батько знайшов у службі своє справжнє покликання. Він повсякчас опікувався побратимами. Його поважали і як командира, і як людину з великим серцем. Тато дуже хотів продовжувати службу й після завершення війни».
Церемонія прощання з Андрієм Жуковським розпочнеться о 12:00 за адресою: вул. Генерала Арабея, 1 (VIP-зала міської ритуальної служби).
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Читайте також:
Росія атакувала Вінниччину: пошкоджені підприємства, енергооб’єкти та приватні будинки