Українська психологиня, Марія Волкова, стала заручницею ситуації: через небезпеку коронавірусу їй довелося залишитись у Стамбулі на період карантину. Проте, винахідлива вінничанка замість зневіри, вирішила організувати свою діяльність онлайн.
Міністерство інфраструктури України 26 квітня анонсувало відновлення спеціальних рейсів до України з різних країн світу. Проте Стамбул не увійшов до переліку міст, отже, українцям в Туреччині доведеться знову чекати. Курортна столиця і досі є небезпечним містом для евакуації. Стамбул потерпає від коронавірусу. Наша землячка перебуває на Півдні Туреччини. На початку березня вона прилетіла до Стамбулу у справах, залишивши вдома родину. Чому вінничанка не змогла вчасно виїхати та як наважилася налагодити роботу дистанційно вона розповіла у своєму інтерв’ю.
Вінницька психологиня вже не перший рік працює над розвитком міжнародних психологічних проєктів у Вінниці. Марія Волкова досить часто буває за кордоном. Відрядження до Туреччини було заплановано ще на початку року. З її слів стає зрозумілим, що тоді ніхто не міг спрогнозувати такого розвитку подій.
Чому ви не змогли вчасно виїхати зі Стамбулу?
“Мій квиток додому був 17 березня. Саме в той день коли закривали кордони. 14 числа, коли я почула новину про обмеження в’їзду в країну, почала телефонувати в консульство, вони не відповідали. На другий день я додзвонилася, сказали зареєструватися в системі «Друг». Мені повідомили, що квиток потрібно купляти самостійно. Авіакомпанія Turkish Airline, на літак якої у мене був квиток, повідомила, що у них немає офіційних паперів про закриття кордонів і рейси за графіком. Повернути чи обміняти квиток було неможливо. На рейси 15, 16 березня квитків вже не було в жодне місто, шукали, хоч куди. Врешті решт, вирішили купити до Молдови. Купили, але мої друзі з Молдови повідомили, що їхні кордони закриті та людей, що прибули ізолюють. Зателефонувала знову в систему «Друг» і повідомила, що вилетіти самостійно не виходить. Також запитала, хто буде компенсувати квитки, на що вони відмовчувались або говорили домовляйтеся з авіакомпаніями самостійно. Вранці 17 березня зателефонувала ще раз на гарячу лінію Українського консульства в Стамбулі, мені повідомили, що літак, з українцями вилетів з самого ранку, а квитки коштували майже 500 доларів. Виявилося, що вони виставили інформацію на сторінці Facebook, про що я не знала. Мій квиток до Молдови можна буде використати до кінця травня, але з певною доплатою. Коли оголосили продовження карантину, я була на Півдні Туреччини, довелося самоізолюватися, оскільки були контакти з позитивними, які померли від вірусу. Тут вже стояло питання не привезти додому вірус. Наразі продовжую знаходитися в самоізоляції."
Що вам сказали в посольстві, яка його офіційна позиція?
“Офіційна позиція — люди добираються за свій кошт. Крім того, мені не подобається, що за весь час перебування мене не запитали, чи я хоч здорова. Отримала лише 1 повідомлення щодо літаків зі Стамбулу, але я була вже далеко від міста. В посольстві сказали, що надалі будуть повідомляти про можливість виїзду, цю інформацію вони виставляють на свій сайт."
Де ви зараз?
“Наразі перебуваю на Півдні Туреччини в маленькому селищі під Кемером. Сім’я колеги люб’язно надала в користування свій будинок в цьому районі. Селище невелике, людей мало. Забезпечують продуктами також вони."
Що в умовах карантину відбувається в Туреччині?
“За новинами не слідкую, тому що вони жахають. На період вихідних заборонили зовсім виходити з домівок, так люди в п’ятницю ввечері тисячами вийшли в магазин без масок, рукавичок, з дітьми, били шибки силою натовпу. Справжні цифри не називають. Та 60 % з усіх захворівших саме у Стамбулі. А лікарі бунтують, що їх примушують приховувати справжню інформацію. За неофіційними даними заражені сотні тисяч людей."
Які є варіанти для повернення до дому?
“Зараз можу повернутися паромом в Чорноморськ. Також власним коштом. Для того аби перетнути кожне місто, потрібно підписати неймовірну кількість документів і після приїзду ізолюють в Чорноморському санаторії. Можливість є. Але є страх, що навіть якщо я здорова, то за цих 5 днів подорожі + 2 тижні ізоляція невідомо чи з здоровими людьми, привезти своїм рідним. Тому чекаю трохи спаду паніки і зменшення росту заражених. Сподіваюсь, що в травні це буде більш можливо. На початку було важко. Сумую за своїми дітками».
Який ви знайшли вихід з цієї ситуації?
“Щоб привести себе до ладу, почала створювати проєкти. Першим була групи підтримки. Їх проводить Балканська Асоціація психодрами. Соціодрами та групової психотерапії. Я вхожу в комітет засновників та організаторів. Кожного дня проводиться психологічна група в різних країнах. Понеділок — Туреччина, вівторок — Росія, середа — Болгарія, четвер — Македонія, п’ятниця — Україна, субота — англомовна група, неділя — Албанія. Вже пішов п’ятий тиждень роботи. Тренери працюють над тим, аби зняти тривогу та переживання, працюють з агресією й дають людям ресурс та віру. Групи безкоштовні! А ще влаштували марафон для батьків «Важливі кроки одне до одного». Він створений за Міжнародною програмою розвитку дитини (Норвегія). Це 8 зустрічей на 8 важливих тем, які допоможуть встановити позитивний діалог, покращити взаємовідносини і взагалі краще одне одного відчувати. Як дитина так і дорослий отримує неймовірний досвід вміння бути емпатійними.
В марафоні наразі беруть участь близько 100 людей, які розділені на малі групи (10–15 людей) і працюють з фасилітатором програми. Розпочався марафон 22 квітня, зараз учасники активно починають працювати в малих групах. Я являюсь тренером Міжнародної програми розвитку дитини, координатором фасилітаторів Вінницької області та супервізором марафону. Марафон безкоштовний, за підтримки Норвезьких фондів для підтримки фасилітаторів в Україні. Другий фестиваль психодрами «Крізь себе» он-лайн формат, який відбудеться 17 травня. До фестивалю залученні кращі тренери Вінниці, України і також є гості з-за кордону."
У Вінниці ви мали власний центр розвитку для дітей та молоді, яка його доля зараз?
“Мій «Центр розвитку дітей та молоді майбутнього «Аліса» зачинений, як і багато інших шкіл та центрів. Ми не змогли втримати он-лайн зв’язок з нашими учнями в регулярному форматі. Намагаюсь допомагати своїм дітям з уроками, дивимось спільно мультики, інколи робимо зарядку."
Наразі, Марія Волкова активно працює в соціальних мережах. Її робота стала «рятівним колом», за таких форс-мажорних обставин. Вінничанка вже анонсувала проведення онлайн фестивалю та продовжує працювати. Всі свої негаразди вона сприйняла як виклик і знайшла для себе нові можливості. Після повернення додому найперше що Марія хоче зробити — це обійняти своїх дітей.
