З 24 квітня по 28 квітня в галереї сучасного мистецтва “Арт-Шик” триватиме проект “Ре візія. Моє життя у червоному”. Він презентує частину проекту “Левітація” живописця Віктора Сидоренка, що наразі, за рейтингом світових журналів, входить до 20-ки найкращих проектів світу. Взимку у Маямі, де проект теж можна було побачити, кілька робіт художника розвісили по місту у якості банера виставки.
Головним художнім прийомом у проекті виступає червоний колір і скульптури одягнені у кальсони.
З словами директора департаменту культури Вінницької міської ради Ірини Френкель, саме червоний колір був колись “корпоративним” кольором радянських часів.
- Наше відношення до червоного досить суперечливе. Тому завдяки мистецтву ми змінюємо відношення до нього, - говорить вона.
Окрім живописних полотен і чоловічих скульптур на виставці задіяне й візуальне мистецтво. У рамках проекту участь беруть участь ансамбль “Ensemble Nostri Temporis” з проектом “Музика, яку можна побачити”, квартет “Fagotissimo” - “VIVA Tango” і вінницький художник Олександр Никитюк. Останній 26 квітня з 13 до 17 години проведе безкоштовний майстер-клас із ресайклінгу “Second life”.
- Учасники нададуть друге життя домашнім на перший погляд не потрібним речам, - розповідає Олександр. - Ми використаємо старі підноси, каструлі, те, що віджило життя, і за допомогою фарб, клею, кракелюрного лаку, золота зробимо гарні.
Це друга виставка художника у вінницькій галереї. Минулого разу, майже 1,5 року тому, проект Віктора Содоренка під назвою “Ультра-С” представляв живописні полотна і левітуючі скульптури. Зараз митець у прямому сенсі уперше у Вінниці поставив скульптури на 140 м2 червоно покриття. Для цього особисто у Києві підбирав фактуру і колір ковроліну. Усе — заради червоного кольору. Хоча за кілька років (проект існує з 2008 року. — Авт.) навіть чув запитання “коли художник вийде з червоного?”.
- З чого усе почалось?
- За основу проекту у 2008 році я взяв принцип супрематичності Малєвіча, чотири фігури спортсменів. До речі, одним з трьох натурників для скульптур був я. Після виставок в Україні проект побачили закордоном. Узимку частина робіт проекту виставлялась у галереї “Miami International Art Fair”. Шість робіт виставляли, як банер виставки у місті.
- Чому червоний?
- Бо з самого початку проекту ця серія робіт була присвячена посттоталітарному минулому нашої країни. З червоним кольором у першу чергу асоціюються солдати, своєрідні фірмові знаки організації, у якій працювала людина. У нас багато асоціацій з червоним прапором, з комуністичними ідеями. Для мене червоний - це більше ніж тоталітарний режим, це швидше за усе духовна маса у якій знаходилось суспільство. Для китайців і латиноамериканців, наприклад, це не колір агресії. Хоча нічого поганого у цьому немає. На мій погляд, червоний колір збуджує до чогось хорошого. У слов’ян “красний” це “гарний”.
- У Києві на одній із виставок цей самий персонаж-людина занурюється у синій колір. Інші кольори будуть?
- Синій колір, як субстанція і середовище. Це стан. Своєрідне занурення з одного стану у інший. Це просто, як духовна субстанція для людини. Це не тільки вода, це може бути космос... Думаю, цей персонаж мандруватиме з простору у простір. Кожна людина має свій вихід, і у кожної людини він асоціюється з різним кольором. Не випадково на Сході кожна стихія вогонь, земля... має свій колір. Нас оточує якась субстанція коли ми переходимо з одного стану у інший. Але зараз він практично переходить у білий колір. Наступна виставка буде, думаю, у чорно-білих кольорах.
- Людина, як персонаж у кольсонах, залишиться постійно?
- Кольсони це така річ, яка за тотолітарної системи об’єднувала усіх: військових, ув’язнених, наглядачів... Середовище змінюються, але кальсони залишаються. Їх треба нарешті зняти.
- Який зріз суспільства Ви показуєте на цій виставці?
- У першу чергу людину, яка плаває, левітує, тобто шукає себе. Ми шукаємо вихід у нормальний європейський простір. Цей червоний простір — як можливість вийти.
- Які відгуки від закордонних відвідувачів виставки?
- У Латинський Америці дуже гарно сприймають цей проект. (Як інформують міжнародні критики найбільший успіх почули про свої роботи Віктор Сидоренко, Роман Жук і Оксана Мась. Одна з проданих робіт Віктора Сидоренка проекту Левітація” - $ 30 000. Ця сума відповідає цінам робіт сучасних європейських відомих художників. - Авт.)
- А червоний там так само сприймають, які і в Україні?
- Досить спокійно. Ніхто його не асоціює із агресією чи чимось поганим. Навпаки. Мене навіть якось запитали “коли нарешті закінчиться червоний колір?” Мовляв, досить революції.
- Ваш улюблений колір?
- Кожний етап у житті сприймає по-різному, тому й кольори різні. Останні чотири року чомусь у мене амнезія на червоний колір.
- Яку рису у людях не сприймаєте?
- Агресію.
- Жіноча фігура лише одна...
- Так. Жінка теж у спідній білизні. Бо ця тема теж ідентифікується з минулим країни. Є ще чотирьохметрова, і виконана у металі... але не у Вінниці.
- Ви багата людина?
- Духовно — так.
Фоторепортаж виставки дивіться тут: