А почався концерт з монологу. Олександр Вацек одразу розпочав щиру розмову із залом, зізнаючись: «Добридень, Віннице, місто, де я народився!». Пізніше музикант осів у Житомирі, але й світом поїздив. І от – шляхи привели його до рідної Вінниці знов!
І лише після своєрідної сповіді перед вінничанами від пана Вацека, на сцену піднявся хор. 15 жінок та 15 чоловіків, кожен з яких особистість, адже розбивка на голоси часом нестандартна та оригінальна, партії складні, а стилі від пісні до пісні змінюються. Хор «Орея» абсолютно унікальний не лише репертуаром, але й підходом до навіть знаних музичних творів. А ще вражає калейдоскопічна швидкість та точність перестановок, групувань солістів на сцені: співаки шикуються не за голосами, а за характером пісні. В результаті кожна пісня стає міні-спектаклем, цілою оперою, справжнім видовищем, що милує слух.
Яскрава емоційність диригента та злагодженість хористів змушує звучати по-новому навіть «Мелодію» Скорика. Кожного співака у капелі диригент любить мов власну дитину та лагідно обіймає головного соліста перед виконанням особливо складних творів.
У публіки завмирало серце при виконанні власної обробки Вацека на вірші Т. Шевченка «Думи мої, думи». Також звучали і різноманітні духовні твори, але кульмінацією першого відділення концерту стало виконання «Ореєю» пісні «Ой, пливе кача», присвяченої полеглим героям Майдану. Соло – сам Олександр Вацек. Після другого куплету зал, не зговорюючись, встав. А після того, як відлунали останні звуки цієї щемливої пісні, запанувала просто неймовірна тиша…
Далі звучали світлі пасхальні мелодії, що відроджують надію та народні пісні. «Любові! Здоровя! Та многая літа!» - побажала вінничанам капела, виконуючи власну інтерпретацію «Многая літа». Так завершилась перша частина програми.
Друге відділення складалося з більш академічних творів, як прелюдія Баха, католицькі та християнські хорали та гімни, складні для виконання твори Еріка Уітакера, веселі та колоритні твори латиноамериканських сучасних композиторів, весняний сонет Шекспіра та навіть веселу чеську пісеньку. Олександр Вацек зізнається, що до створення програми виступу підходить як кулінар і це були десертні пісні. Проте закінчити концерт він хотів би інакше: «Не буду зараз виконувати «Реве та стогне…» чи ще щось таке, краще я заспіваю вам душею!»
І полилися слова «Молитви за Україну»: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни, волі і світу промінням ти її осіни». Зал вітає пісню стоячи. Відлунали останні ноти і диригент Вацек гукає: «Слава Україні!». Миттєво відкликається хор слухачів: «Героям слава!»