Чаклунське зілля з дещицею божевілля

Шість пустотливих чародійок схиляються над великим казаном. На їх загримованих обличчях сяють полум’яні очі та іронічні посмішки. Вони готують екзотичне вариво за власною рецептурою. Покласти туди слід рівно стільки емоцій, почуттів, звуків та слів, щоб публіка шаліла від захоплення. А потім відьмочки виплеснуть все це у залу і насолоджуватимуться ефектом.

О так, байдужими вони не лишають! Вони беруть у полон – своїми голосами сирен, своїм умінням віртуозно грати сенсами, майстерністю перевтілення. Це Dakh Daughters!

 Секрет їх успіху - уміло перемішані музичні стилі та інструменти, театральні техніки та прийоми, і все це помножено на таланти самих виконавиць. Кожна з пісень-вистав – мелодраматична трагікомедія з елементами фарсу та трилеру. Кожна уміщує свій окремий всесвіт. Кожна цілковито захоплює увагу глядача-слухача і запускає мурашок по шкірі – як влучно, як тонко, як артистично!

 

 

 

Фрік-кабаре до Вінниці завітало вперше, тож бажаючих розкодувати для себе їх перформанси зібралось чимало. Потужна енергія дівчат (а це ж трохи зменшений склад – одна з актрис щойно народила, друга – при надії) охопила зал одразу і не відпускала до кінця. Від традиційної початкової «Rozy/Donbass» для входження у смак, до її ж насамкінець для доводження до трансу. А між ними пронизлива й трагічна, огортаюча розпачем «Біженці» на вірші Жадана, іронічні уривки з Андруховича, атмосферні з Бродського, феноменальний над-емоційний монолог «Ганнуся», ударна Dark Side, переспів Скрябіна «То моє море»…

 

 

Бурхливі оплески, що довго не вщухали, заклики на біс, загальне захоплення публіки говорять про те, що Вінниця вже закохалась у Dakh Daughters, і, виявляється почуття взаємні. А значить вони ще не раз нас здивують начаклувавши диво-пісень!