Колядки та щедрівки – це не просто обрядові пісні, а прадавні тексти, які зберегли відголоски дохристиянського минулого українців. Сьогодні подібна народна творчість втратила своє первинне значення, і за межами давніх вірувань стає малозрозумілою. Сьогодні ми розповімо про особливості прадавніх образів, які закладені в текстах колядок і щедрівок.
Не секрет, що тексти прадавніх колядок і щедрівок стали результатом особливого світорозуміння людей. Їхня основа пов’язана з народженням Всесвіту. Психолог Карл Юнг у своїх дослідженнях зазначав, що коли зникає контакт з прадавніми образами, то розривається й символічний зв’язок та енергія, яку він дає. Ось чому сучасна людина більш прагматична.
Наші предки українці вважали, що в цей час у богині Лади народжується немовля Коляда. Саме тому важливу роль відіграє образ жінки-матері та прародильниці, без якої не було б життя на Землі. Часто жіночий образ у колядках асоціювався з Сонцем. Вона описується як красива господиня, що живе серед достатку та вміє дати всьому лад. Образ жінки-Зорі також фігурує в колядках і має відношення до господарства, оскільки відповідає за наповнення природи.
Зустрічаються й колядки любовного змісту, що оспівують поєднання чоловічого та жіночого начал для створення світу:
Колись то було з початку світу;
Води не було, неба, ні землі,
Неба ні землі, нем синє море,
А серед моря та два дубойки.
Сіли, впали два голубойці,
Два голубойці на два дубойки,
Почали собі раду радити,
Раду радити і гуркотати,
Як ми маємо світ основати?
Також побутує астральна символіка. Часто Сонце і Місяць оспівуються як небесна рідня закоханої пари, а то і як шлюбна пара.
А я роду хорошего,
А я роду богатого,
А мій батько – ясен місяць,
Моя мати – красне сонце
В календарно-обрядових текстах зустрічається образ світового дерева, як символу жіночого начала та всього живого:
А в пана, в пана, в пана Івана,
Святий вечер! Стояла яблоня посеред двора,
На той яблоні — золотая кора.
Золотая кора — то єго жона,
А що почечка — то єго долечка,
А що віточки — то єго діточки,
А що сучочки — то єго синочки
Щедрий вечір для теж мав міфологічне підґрунтя і супроводжувався містерією – Маланкою. Вона була дочкою богині Лади та втіленням родючої вологи, необхідної для врожаю. Часто оспівувався шлюб Маланки й Василя, тобто води з місяцем, що символізувало зародження нового року та відновлення природи
Ой на горі вогонь горить,
Святий Василь за плугом ходить,
А Маланка коня воде,
Коня воде, хустку носе.
В тії хустці троє зілля:
Перше зілля - васильочок,
Друге зілля – барвіночок,
Третє зілля – любисточок.
Васильочок за образочок,
Барвіночок на віночок,
Третє зілля на весілля
Як бачимо, що природний світ став важливим чинником у формуванні традиційної української культури. Завдяки представленим символам у колядках та щедрівках, ми розуміємо важливість культу родючості та продовження роду в українському суспільсьві.