Відомий одеський музикант зіграв єдиний концерт та заволодів серцями слухачів.

Класик, з джазовим серцем, чи джазист з класичною душею: геній Сергія Тєрєнтьєва однаково розкривається у цих двох жанрах, його талант поєднує краще з двох світів не змішуючи. Та цей березневий день присвячений був класичній музиці, а саме творам композиторів-романтиків, що було так доречно та по-весняному.

Сергій Тєрєнтьєв

Цей репертуар особливий для Тєрєнтьєва - він грає лише улюблене, те, до чого у нього лежить душа і тому музика лине так вільно та щиро. Ведуча вечора перед кожним виконанням твору зачитувала розповідь про композитора та його почуття під час написання. Та Сергій Тєрєнтьєв, залишаючись на сцені один на один з роялем, спонукав чути кожного щось своє у відомих акордах. Знайомі слухачеві ліричні награші розкривались гостротою та насиченістю емоцій. Кожен звук був за одкровення. Твори класиків розквітчувались додатковими, незнаними раніше нюансами, завдяки виконавській майстерності та експресії.

Сергій Тєрєнтьєв

Чаклун за роялем ювелірно вигаптовує мініатюри Лядова. Вальси та скерцо Шопена у його виконанні вражають легкістю та піднесеністю. Очевидно, Тєрєнтьєв грає те, що любить і любить те, що грає.

Друге відділення складалося з рапсодій Ліста та ноктюрнів і етюдів Шопена. Натхненні фантазії великих романтиків, оповідно-драматичні музичні мініатюри оживають під вправними пальцями, розкриваючи ліричний характер не лише композитора, але і виконавця, який наповнює своїм характером кожен твір. На закінчення балада №1 Шопена звучить життєстверджуючим форте та заколисуючим піано.

Сергій Тєрєнтьєв

Але відпустити майстра публіка не могла – слухачі підвелись і аплодували довго та від щирого серця. Лише на мить збентежившись, маестро знов займає місце за інструментом і починає звучати відома тема Френка Сінатри у специфічній авторській імпровізаційній манері Сергія Тєрєнтьєва. Зал шаленів від захвату – ця тема стала родзинкою вечора.


Переглядів: 3375
Поширень: 0