Неймовірний за масштабом проект успішно провели обласна влада та Міжнародна громадська організація «Україна – Польща – Німеччина». Делегація у складі 210 осіб презентувала Вінницьку область у Раді Європи (м.Страсбург, Французька Республіка), у Європарламенті (м.Брюссель, Королівство Бельгія) та у м.Берн (Швейцарська Конфедерація).
Основна мета – це заділ на взаємовигідну співпрацю з європейським бізнесом, органами влади та громадськими організаціями.
Нижче пропонується стислий огляд поїздки.
Польща
Найближча і найдружніша до нас країна. Хоч Польща і нещодавно увійшла до Євросоюзу, проте досягла дуже значного розвитку. І це проявляється в усьому, від інфраструктури до менталітету людей. І так склалося, що найкращі готелі в дорозі, відповідно і сніданки, були саме в Польщі.
Сподобались:
- польські дороги (хоча вони й кругом в Європі гарні). Асфальт виглядає зовсім інакше ніж у нас. Розмітка нанесена по всій дорозі, фарби не шкодують. Причому така ситуація не лише в містах а й в усіх селех.
- Шумоізолюючі забори вздовж доріг
В основному виконані зі скла. Розміщені не лише в містах, але й вздовж автомагістралей.
Чехія
Прага усіх зачарувала. Місто надзвичайне своєю архітектурою.
Затамувавши подих дивилися лазерне шоу на годиннику в Празі, до речі цей досвід можна втілити і на нашій вінницькій вежі.
Величезна кількість туристів. Російську мову чуєш майже всюди. Окрім того багато міського населення теж розуміють російську, це я зрозумів тоді, коли ми невеличкою групою відбилися від колективу і загубилися. Але після 15 хвилин блукань і спілкування з місцевими жителями все ж знайшли правильний шлях.
Також варто зазначити, що якість асфальтного покриття по Чехії дещо гірша ніж у Польщі. Ще більше ми в цьому переконалися коли доїхали до нашого місця ночівлі – готель «У Чеської Корони», в передмісті Праги. Враження було таке, наче ми десь у Вінниці в районі старого міста. Дороги такі ж як у нас, архітектура будинків теж схожа, навіть мусорні баки і ті один в один як наші.
Чехія – Німеччина – Франція
Ранок у Чехії приємно здивував вже забутим літнім теплом. О 8-ій ранку вже було 25 0С, коли виїжджали з Вінниці температура була біля 15 0С.
Дорога все більше зачаровувала. То з однієї то з другої сторони поля були не лише засіяні зерном, а й заставлені сонячними батареями.
Якщо в Польщі, як шумозахисний бар’єр на дорогах в основному використовували скло, то в Чехії більше було дерев’яних та бетонних конструкцій.
Незвичним було те, що в порівнянні з Україною, вся трава та дерева ще зелені, враження таке, наче осінь забула про Європу.
Кордон між Чехією та Німеччиною - уявний, перетнули на швидкості 80 км/год. Дорога стала ще краще. Сонячні батареї з полів перейшли ще й на дахи будинків. Сподобались рекламні конструкції на трасі, освітлення яких забезпечувалось маленькими вітряками розміщеними зверху. Обабіч дороги через певний проміжок окрім sos-телефонів, були спеціально обладнані зупинки, з туалетами, лавочками для відпочинку, столами для обіду, і головне - кругом все чисто.
В дорозі сталася одна неприємність, через погане самопочуття колеги журналіста довелось викликати швидку. Знаходились ми в цей час на автомагістралі у Німеччині. Швидка приїхала за 20 хвилин. Несподіваним було те, що бригада складалася з двох осіб – жінки та чоловіка, причому жінка виконувала роль водія та лікаря. Швидко розклавши своє обладнання, вони зробили кардіограму, ще якісь тести (нажаль я не фахівець), і прийняли рішення про виклик спеціалізованого лікаря. Той прибув через 10 хвилин. Не знаю що вони там робили, але ще через 20 хвилин ми вже їхали далі автобусом. Ось тобі й німецькі лікарі. Шуткуючи, ми всі говорили, що потрібно лікарям торбу скласти чи грошей дати. І з сумом розуміли, що якби подібна ситуація склалася в нашій країні, то ми були б цілком незахищені.
Дорога вела нас далі. Зустрічались невеличкі села, з простими, але дуже гарними будиночками, й околиці великих міст, з величезними логістичними центрами. А ще були поля з вітряками:
І якось зовсім непомітно ми опинилися у Франції, яка зустріла нас дощем. Ввечері вдалося повечеряти у закладі швидкого харчування, щось на зразок «Пузата хата». Єдине що хочеться сказати - Вчіть іноземні мови! Хоча б англійську! І Вам буде набагато простіше розумітися.
Франція. Страсбург
Декілька слів про сам Страсбург.
Велодоріжки у місті в основному, так само як вже й у Вінниці, розташовані на тротуарах:
Правда кількість велосипедистів значно більша ніж у Вінниці. Велопарковки усюди. На трамвайних коліях травичка (можливо і Вінниці варто взяти такий досвід, наприклад вздовж вулиці Келецької):
Дуже сподобалась архітектура будинків
та набережна:
По-справжньому змусив затамувати подих Собор Страсбурга, шедевр готичного мистецтва:
Але повернемось до цілі поїздки.
Ось і настав перший з тих днів, заради яких і була запланована ця поїздка. Найбільш насичений день.
Спочатку у нас відбулась зустріч представником Управління комунікації Ради Європи. Нам провели екскурсію по Європейському парламенту:
Раді Європи:
Європейському суді:
А далі у Палаці Європи розпочалась презентація Вінниччини з вступного слова міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка та голови обласної ради Сергія Татусяка.
На презентації були присутні близько 300 осіб, серед них посли та дипломати з різних країн та представники бізнесу та громадських організацій.
– Вінниччина популярна в Україні насамперед своїми сільськогосподарськими потужностями та працьовитими людьми. Керівництво області рухається у правильному напрямі, адже майбутнє Європи – це майбутнє регіонів, – зауважив Костянтин Грищенко.
Радник Президента України Марина Ставнійчук зауважила, що іншим регіонам України варто брати приклад з Вінниччини, а саме: щодо промоції себе на євроринку.
– Україна грає консолідуючу роль на теренах колишнього СРСР в плані розвитку демократії. І немалу роль в цьому грають саме регіони, місцеві громади, які набагато тісніше співпрацюють між собою, ніж держави в цілому, – сказала Марина Іванівна.
Посол України в Раді Європи Микола Точинський, до речі родом з Калинівського району, зауважив, що у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи найсильніше представництво саме українське.
Серед 12-ти нинішніх делегатів є і Вінницький міський голова Володимир Гройсман, відтак Вінниччина представлена і у цій євроструктурі.
– Шлях України в Європу лежить: по-перше через державну політику; по-друге через місцеві процеси, такі, які сьогодні продемонструвала Вінниччина, – підкреслив Микола Точинський.
Швейцарія
Швейцарія зустріла нас горами та довгими тунелями. Природа просто казкова. За всі дні поїздки – це найгарніші місця. Фотоапарат просто не випускали з рук, хотілось фотографувати все. На лугах усюди пасуться корівки, правда не фіолетового кольору, як нам показують в рекламі :).
Цікаво:
- Ціна м’яса в Швейцарії складає 500-600 грн
- Ціна хліба – від 40 грн
- Пенсія від 2500 євро, зарплата від 3000 євро
- З усіх фонтанів Швейцарії можна пити воду
Спочатку ми відвідали місто Женева. Дорога йшла вздовж одного з найбільших в Європі прісноводних озер - Женевського озера, площа якого складає 582 км2. В’їхавши у місто побачили Женевський фонтан, висотою 140 метрів (висота вінницького фонтану 60 метрів).
У Женеві знаходиться Палац націй ООН, який ми теж відвідали:
З Женеви вирушили до столиці – міста Берн, де мав відбутися офіційний прийом та виступ творчих колективів Вінниччини в органному залі. Участь у заході взяли понад 400 осіб на чолі з Надзвичайним і Повноважним послом України в Швейцарській Конфедерації Ігорем Діром та головою Вінницької обласної Ради Сергієм Татусяком.
В ході концертної програми вінницькі артисти потішили глядачів українськими народними піснями і танцями, творами вітчизняної естради та класичними аріями.
Вигуки «БРАВО» супроводжували виступи заслужених артистів України Станіслава Городинського, Ірини Швець, Василя Короля, ансамблів «Ровесник», «Грація», «Галант», а український гопак швейцарська публіка викликала на біс. Фінальну пісню «Роде мій» зал зустрів стоячи і завершив вигуками «Україна» й «Вінниця».
Після концерту, біля посольства України, зустріли колишнього мера Берну, який їхав додому на велосипеді. До речі, на велосипедах у Берні їздять майже всі, ще з малечку дітей возять в спеціальних колясках, які чіпляються ззаду до велосипеду. Дуже незвично споглядати 80-річних дідусів та бабусь, які вже не можуть або не хочуть їздити на велосипеді, а їздять на самокатах. Це потрібно побачити… До речі, ось такий велопаркінг ми побачили в ООН, але здебільшого велосипеди просто сотнями стоять під відкритим небом.
Наступного дня відбувся виступ наших артистів на центральній площі столиці Швейцарії. Вже за декілька хвилин площа була заповнена мешканцями:
І концерт сподобався, було приємно дивитися як всі намагаються пританцьовувати та підспівувати.
Приємним було те, що зібралось дуже багато національностей, і наші артисти нікого не залишили байдужим. Україна та Вінницька область заявили про себе.
– Шлях України до євроспільноти без присутності регіонів у Європі – неможливий. Презентація Вінниччини у Європі – не просто політична масштабна акція, це – продовження великої роботи, яку ми здійснюємо в області у напрямі євроінтеграції. Більше того, наші дії співпадають із діями Президента України та уряду у питанні євроінтеграції, – зазначив Сергій Татусяк.
Сергій Пилипович зауважив, що на основі домовленостей, яких було досягнуто з представниками національних урядів Швейцарії, Франції і Бельгії та європейських інституцій, обласна Рада розробить цілісний концепт співпраці з ними на найближчі 5-7 років.
Декілька слів про Берн. Місто дуже цікаве своєю архітектурою та величезною кількістю фонтанів.
Можливо, якщо Вінниці знову пощастить, у нас колись будуть нові швейцарські трамваї:
Відносно трамваїв, хочеться зазначити їх велику кількість та щільний графік руху. Рухаються вони дуже швидко та не запізнюються ні на хвилину.
В Європі дуже відчувається почуття свободи, люди просто сидять на бордюрах, тротуарах, газонах, і це сприймається не з дикістю як у нас.
Здивувало, що в них жива ще мода на листівки. В усіх містах д ми були на центральних площах продавалися багато листівок з визначними місцями. І було приємно дивитися як їх зразу ж підписували і кидали у поштові скриньки. Інваліди пересуваються на сучасних колясках і не мають проблем з пандусами чи ще чимось, все продумано.
Немає непродуманої архітектури. Не буває такого щоб в центрі історичного міста з’явилася новобудова, яка б вибивалася по стилю чи кількістю поверхів і псувала весь шарм. На жаль, чомусь в Україні часто по іншому.
Подорожуючи Європою, зрозумів такі речі:
- Можуть виникнути проблеми при спробі розрахуватися Євро. Франція та Німеччина – країни в яких приймали євро, в Польщі, Чехії, Швейцарії потрібно було шукати обмінники.
- Можуть виникнути проблеми з підключенням до Wi-fi мереж, з 7 днів подорожі 5 без інтернету. При тому що часто проблеми виникали лише у туристів з України, у європейських туристів все працювало. Може в них віндовс інший...
- У Німеччині більшість їздить на німецьких машинах, у Франції на французьких, але спільним для всіх європейських країн є те, що 90 % авто – бюджетні. Немає величезної кількості джипів, лексусів…
За останні два дні подорожі ми побували ще в Німеччині (місто Карлсрує, з населнням майже 300 тис.чоловік) та в Польщі (місто-побратим Вінниці – Кельце, населення близько 200 тис.чол).
В Німеччині, нарешті, вже на власні очі побачив як жителі виставляють біля будинків непотрібні речі та техніку. Не вірилось що так буває, але коли йдеш вулицями, а на тротуарах стоять телевізори, холодильники, дивани і ще багато всього іншого, свідомість дещо перевертається. Шкода що був без автомобіля, сувенірів тут можна було б назбирати багато :).
Кельце нас прийняло з рідною гостинністю, не даремно Кельце та Вінниця – міста-побратими з 1958 року. Тут не було офіційних прийомів чи презентацій, був лише концерт, і концертна зала була повністю заповнена.
А далі була дорога додому, кордон, який перетнули на диво швидко, і почалося, одразу на українському кордоні крики з матюками, далі погані дороги, не освітлені села, закриті заправки, ніяких громадських туалетів по трасі. Welkome to Ukraine!
П.с.
Оскільки основною метою поїздки був позитивний вплив на учасників як з української, так і з європейської сторони, забезпечуючи їх подальше зростання та співпрацю, можна сміливо сказати, що ціль досягнута. Нашим посадовцям з офіційної делегації корисно було побачити як потрібно керувати по-європейськи, які результати можуть бути. Головне щоб всі робили висновки. Але перш за все Вінниччина заявила про себе в Європі! І вже перший крок на шляху до євроінтеграції виконаний.