Чисто випадкова зустріч у облдержадміністрації з народним депутатом двох попередніх скликань, колишнім губернатором Вінниччини Григорієм Калетніком, відкрила деякі нюанси нинішньої його діяльності. Адже Григорій Калетнік є головою Всеукраїнської асоціації “Укрбіоенерго”, яка об”єднує виробників, споживачів та наукові інститути, причетні до розробок біопалива в Україні. Саме ця грань діяльності нашого земляка привела його до рідних пенат. А ми не могли не поцікавитися деталями.
— Я уже більше року член урядового комітету при віце-прем’єр-міністрові агропромислового комплексу Слауті і, постійно відстоюючи інтереси Вінниччини, наполягав, що потрібно повернути департаменту харчової промисловості, абсолютно безправному на сьогодні, повноваження державного комітету, — розповідає Григорій Миколайович. — І, слава Богу, у минулу середу, 21 листопада, постановою Кабінету Міністрів доручено створити Державний комітет харчової промисловості (на правах міністерства), дати на затвердження штати і структуру. Ми чекаємо, що наступного тижня такі штати будуть затверджені, як і керівник комітету.
— А яке відношення ці зміни мають до Вінниччини?
— Зрозуміло, що в Державний комітет харчової промисловості входить і спиртова галузь, яка є складовою харчової промисловості. Незважаючи на те, що Президент не підписав проголосований 255 народними депутатами закон про розвиток і споживання біопалива в Україні, основна частина цього закону, яка передбачає розвиток і виробництво на основі біоетанолу біопалив: моторних, бензинів 95, 98, біодизеля, — взята в основу постанови Кабінету Міністрів про розвиток і буде регулюватися постановою. І під виконання цієї постанови Кабміну, яка має бути затверджена, виділяється 12 спиртових заводів, в тому числі і 2 з Вінницької області — Барський і Гайсинський. Саме вони будуть виготовляти біоетанол і етилтрибутиловий ефір, які є основою для виробництва високооктанових екологічно чистих бензинів — 95 і 98-го. Чотири підприємства в Україні братимуть оцей біоетанол, етилтрибутиловий ефір, прогонну фракцію бензину і виготовлятимуть високооктанові бензини. Це будуть робити нафтопереробні заводи “Галичина”, Одеський лукойловський і ще два. Тому Вінниччина зараз може і повинна стати однією з базових областей, яка має постачати на ці заводи біоетанол.
— Тепер зрозуміло — це вигідно для економіки нашої області, а чому обрали тільки два заводи — на Вінниччині ж їх більше десятка?
— Серед усіх заводів України (без перебільшення) — Барський і Гайсинський спиртзаводи — мають повний технологічний цикл, і уже десяток років роблять етанол і продають як на внутрішній ринок, так і на експорт. Тобто якість біоетанолу відповідає світовим стандартам. Потреба у виробництві — це десь до 20 тисяч тонн біоетанолу у 2008 році. Така кількість — це повне завантаження Барського, Гайсинського та ще кількох заводів.
Фактично, до виробництва біоетанолу готові лише 2 наших спиртзаводи і близький до цього Лохвицький у Полтавській області. Отож, цим можна скористатися у Вінницькій області — це виробництво, це бюджет, це заробітна плата, це робочі місця. Саме про цю можливість у мене відбулася розмова у облдержадміністрації та обласній Раді. Ми разом з керівництвом області з цих питань маємо спільну відповідальність перед вінничанами, і тут у нас ніяких розбіжностей немає. Все, що можна зробити, щоб цей “поїзд” пішов у Вінниці — ми робимо.
Як бачимо, “спиртовий градус” вище амбіцій — особистих, політичних чи ще якихось.
— Я уже більше року член урядового комітету при віце-прем’єр-міністрові агропромислового комплексу Слауті і, постійно відстоюючи інтереси Вінниччини, наполягав, що потрібно повернути департаменту харчової промисловості, абсолютно безправному на сьогодні, повноваження державного комітету, — розповідає Григорій Миколайович. — І, слава Богу, у минулу середу, 21 листопада, постановою Кабінету Міністрів доручено створити Державний комітет харчової промисловості (на правах міністерства), дати на затвердження штати і структуру. Ми чекаємо, що наступного тижня такі штати будуть затверджені, як і керівник комітету.
— А яке відношення ці зміни мають до Вінниччини?
— Зрозуміло, що в Державний комітет харчової промисловості входить і спиртова галузь, яка є складовою харчової промисловості. Незважаючи на те, що Президент не підписав проголосований 255 народними депутатами закон про розвиток і споживання біопалива в Україні, основна частина цього закону, яка передбачає розвиток і виробництво на основі біоетанолу біопалив: моторних, бензинів 95, 98, біодизеля, — взята в основу постанови Кабінету Міністрів про розвиток і буде регулюватися постановою. І під виконання цієї постанови Кабміну, яка має бути затверджена, виділяється 12 спиртових заводів, в тому числі і 2 з Вінницької області — Барський і Гайсинський. Саме вони будуть виготовляти біоетанол і етилтрибутиловий ефір, які є основою для виробництва високооктанових екологічно чистих бензинів — 95 і 98-го. Чотири підприємства в Україні братимуть оцей біоетанол, етилтрибутиловий ефір, прогонну фракцію бензину і виготовлятимуть високооктанові бензини. Це будуть робити нафтопереробні заводи “Галичина”, Одеський лукойловський і ще два. Тому Вінниччина зараз може і повинна стати однією з базових областей, яка має постачати на ці заводи біоетанол.
— Тепер зрозуміло — це вигідно для економіки нашої області, а чому обрали тільки два заводи — на Вінниччині ж їх більше десятка?
— Серед усіх заводів України (без перебільшення) — Барський і Гайсинський спиртзаводи — мають повний технологічний цикл, і уже десяток років роблять етанол і продають як на внутрішній ринок, так і на експорт. Тобто якість біоетанолу відповідає світовим стандартам. Потреба у виробництві — це десь до 20 тисяч тонн біоетанолу у 2008 році. Така кількість — це повне завантаження Барського, Гайсинського та ще кількох заводів.
Фактично, до виробництва біоетанолу готові лише 2 наших спиртзаводи і близький до цього Лохвицький у Полтавській області. Отож, цим можна скористатися у Вінницькій області — це виробництво, це бюджет, це заробітна плата, це робочі місця. Саме про цю можливість у мене відбулася розмова у облдержадміністрації та обласній Раді. Ми разом з керівництвом області з цих питань маємо спільну відповідальність перед вінничанами, і тут у нас ніяких розбіжностей немає. Все, що можна зробити, щоб цей “поїзд” пішов у Вінниці — ми робимо.
Як бачимо, “спиртовий градус” вище амбіцій — особистих, політичних чи ще якихось.
Любов ДОБРИНСЬКА