Фермер Юрій Поліщук із села Демидівка Жмеринського району кропить сад отрутохімікатами від шкідників

— Зараз в області понад 25 тисяч гектарів садів. Це на 11 тисяч менше, ніж за Союзу. Проте в нас збільшилася кількість молодих насаджень, — розповідає директор підприємства ”Вінсадвинпром” Анатолій Семенюк, 59 років. — До того ж зрівнялися цифри між викорчуваними деревами і молодими. От ми 900 гектарів викорчували старих насаджень і стільки ж посадили молодих. Молодий садок починає плодоносити вже на третій рік.

Торік садівники зібрали 200 тис. т яблук. Разом із тим частка імпортних фруктів на ринку області — понад 30%. До кінця року вона може ще зрости.

На Вінниччині вирощують яблука, груші, сливи, вишню, черешню, малину, полуницю, чорну смородину та горобину.

— Основним продуктом для нас залишаються яблука, — пояснює Семенюк. — Інші фрукти та ягоди — це лише 5 відсотків.

Найкраще садівництво розвинене у Барському, Шаргородському, Тульчинському, Тиврівському та Піщанському районах. Більшу частину продукції садівники восени продають місцевим плодопереробним заводам. 5% експортують до Росії та Білорусії.

— У нас працюють Могилів-Подільський, Барський консервні заводи, плодопереробні ”Агранафрут”, ”Вінніфрут” у Калинівці й Вінницький плодопереробний завод, — каже Анатолій Іванович. — Їм здаємо фрукти та ягоди. В основному все переробляють на концентровані соки та повидло. Торік за кілограм яблук платили по 40–50 копійок. Хоча ще позавторік такі ж яблука на переробку продавали по 1,3 гривні. Переробні заводи змовилися і спеціально занизили ціни. Пояснили нам, що було перевиробництво яблук.

Сортові яблука восени здавали оптовим постачальникам по 2 грн/кг. Навесні ціна зросла вдвічі, й тепер їх можна продати по 4 грн/кг.

— Кіло клубніки було по 3–4 гривні. Найдорожчою торік була малина. Кілограм коштував 5–6 гривень. Та її зібрали найменше, лише 300 тонн.

— Криза сильно вдарила по садівництву. Ця галузь потребує великих капіталовкладень, а отримати кредит на розвиток справи неможливо, — говорить спеціаліст із розвитку бізнесу Вінницького фруктового проекту Міжнародної фінансової корпорації Олена Поперечна.

Більшість садів заклали ще за радянських часів. Їх поступово викорчовують, а молоді — висаджують.

— Вони ще не почали плодоносити, а старі вже дають мінімальний урожай, — продовжує Поперечна. — У результаті площі насаджень скорочуються, область забезпечує себе фруктами лише наполовину. Хоч урожайність наших садів по Україні найвища. Але якщо порівнювати з Польщею чи Китаєм, то там втричі більша. Щоб забезпечити розвиток садівництва, потрібно вводити державні дотації, впроваджувати нові технології. Бо в нас висаджують 100 саджанців на гектар площі, а за кордоном — по 200–250. Відповідно врожаю збирають утричі більше.

— За посадку молодого саду держава повернула 60 відсотків витрат, — пояснює 47-річний фермер Анатолій Базалєєв із села Комарівці Барського району. Він має один із найбільших садів в області. — Але щоб отримати компенсацію, треба місяцями збирати різні довідки.

Цьогоріч держава також компенсуватиме витрати на насадження молодих садів на 50–60%. Аби повернути кошти, потрібно мати проект саду, документи на оренду землі, чеки на підтвердження закупівлі саджанців, написану заяву на відшкодування.

— Під садом у мене 500 гектарів, — розповідає фермер. — 485 гектарів було висаджено ще у 1970-х роках. Торік засадив 47 гектарів молодими деревами.

Ключовою проблемою для фермерів залишається зберігання яблук. Вінниччина забезпечена сховищами на 5%.

— У нас немає відпрацьованих технологій зберігання, — додає Олена Поперечна. — Будувати фруктосховища фермери не можуть, бо держава не дає кредитів. А от у Польщі фермерам повертають 70 відсотків витрат на будівництво.

Фермер Анатолій Базалєєв частину яблук продав восени на Барський плодопереробний завод, частину зберігав у плодосховищі товариша. Домовився, що платитиме лише за електроенергію.

Саме через проблеми зі зберіганням виробники не можуть постачати на ринок якісну продукцію, вважають фахівці Вінницького фруктового проекту.

— Близько 30 відсотків яблук здають на переробку як некондиційний товар, — стверджує Поперечна.

— Якщо цього року переробники не піднімуть ціну, ми взагалі не здаватимемо їм продукцію, — каже Анатолій Семенюк. — 30-40 копійок за кілограм яблук — це смішна ціна. Будемо більше орієнтуватися на вирощування сортових яблук. Їх можна продати значно дорожче, і на них є постійний попит.

Низькорослі яблуні дають більший урожай

— Найкраще на Вінниччині ростуть сорти яблук Голден Делішес, Айдаред, Глостер, Джонаголд та Ранет Симиренка, — розповідає директор підприємства ”Вінсадвинпром” Анатолій Семенюк, 59 років. — Усі дерева низькорослі і дають хороший урожай. Але крім вибору сорту дерева, слід звертати увагу на структуру ґрунту, розміщення ділянки. Щоб вона була не занадто низько розташована і щоб не була кам’янистою.

Садівник із Вінниці 42-річний Віктор Гуменюк три роки тому висадив у саду низькорослі яблуні. 2008-го отримав перший урожай.

— Мав по відру з кожного дерева, — говорить чоловік. — Якби садив звичайні дерева, урожай був би лише на п’ятий рік.

Крім низькорослих, Гуменюк купив дикорослі яблуні. Вони мають невеликі плоди, терпкуваті на смак. Їх висадив між рядами.

— Дикорослі яблуні гарні обпилювачі, — переконаний. — Під час цвітіння аромат яблунь поширюється на велику відстань і приваблює бджіл. Завдяки цьому квіти краще обпилюються і зав’язується більше плодів. Я бачив, у Польщі їх садять між рядами.

Саджанці яблунь Гуменюк замовив через Інтернет. За деревце декоративної платив по 30 грн, дикорослої — 20.


Переглядів: 9218
Поширень: 0