За кілька метрів від вікон бібліотеки частину вузенького технічного дворика вже зайняла приватна двоповерхова добудова до сусіднього будинку. Поряд у підвалі цього ж будинку, по Соборній, 75 - також будівництво. Висячі електричні кабелі та пошкоджений асфальт від ока влади (бо ж просто навпроти облдержадміністрації) приховує стіна, що з\'єднує бібліотеку та будинок. Наталя Морозова, директор обласної бібліотеки ім. Тимірязєва, каже, що змінювати призначення цієї території не тільки не можна, а й небезпечно.
- Тут встановлені спеціальні трансформатори, які підтримують функціонування електромережі на Соборній і в цьому районі. А згідно з нормами, шість метрів від трансформаторів повинна бути вільна зона, - розповідає Наталя Морозова. - Цього року він (власник добудови -Авт.) добудував перший поверх, мотивуючи це тим, що тут будуються якісь складські приміщення, закрив прохід, добудував гараж, офіс, який виходить просто до дитячої стоматполіклініки. Тепер інші люди будують щось у підвалі. Один варіант: це буде магазин. Другий - ресторан. Ми категорично проти. Тому що тут вікна бібліотеки, а це буде прохідний двір. По-друге, це небезпечно, тому що тут високовольтні трансформатори. Для того, щоб цей магазин функціонував - де ж тут пройти? Ця пані (представниця власника - Авт.) вирішила, що краще зламати тут стіну і зробити вихід на Соборну. Вона каже, я зроблю арочку, парканчик вам поставлю - все буде гаразд. Такого бути не може. Тому що, по-перше, ця територія належить бібліотеці і мешканцям будинку. І я такої згоди, де б вони ставили свої підписи, не бачила. Ми дивились дозволи, вони дуже цікаво написані. Не на магазин, не на ресторан, а на добудову складських приміщень. То складські приміщення і ресторан чи магазин, як-то кажуть в Одесі, - дві великі різниці.
Що таке будівництво поряд, адміністрації бібліотеки вже знайоме. Зводячи добудову, перебили високовольтний кабель, пригадує директор бібліотеки. Пошкодили асфальт у внутрішньому дворику: тут декілька ям, які обіцяли заасфальтувати ще рік тому. Але якщо раніше дощ та сніг стікати на асфальт, то тепер через ці ями йдуть під фундамент бібліотеки, непокоїться директор.
- У кварталі - від Артинова до Театральної - є пам\'ятники архітектури, які потребують до себе і відношення як до пам\'яток архітектури, - каже Наталя Іванівна. - Бібліотека - також пам\'ятка. У нас є і паспорт на пам\'ятку архітектури, визначено певну територію, яка прилягає до бібліотеки, і оці трансформатори, які потребують специфічного до себе відношення.
Як вдалося дізнатися "Місту", свого часу приміщення, де зараз ведеться будівництво, викупив житель Сполучених Штатів Америки. Представник власника - Людмила Василівна - каже, що на будівництво у неї є всі документи, і все відбувається цілком законно, і з РЕС усе також узгоджено.
- Я три роки збирала документи, є усі дозволи, погодження, проекти, - сама зателефонувала до редакції Людмила Василівна. - Директору бібліотеки я принесла всі документи. Питаю: як краще зробити, щоб було красиво, зручно? Може, плитку покласти, відмостку зробити? Три рази приходила, але вона мене навіть слухати не стала.
Людмила Василівна запевнила, що в колишньому підвалі ресторану не буде, і стіну бібліотеки ніхто чіпати не збирається.
- Це буде магазин! Промислова група товарів: або радіоелектроніка, або дитячий одяг, - каже вона. - Мені дали проходик два метри. Я зроблю тільки двері, щоб ніхто не заходив у дворик. Закритий вхід - щоб можна було зайти тільки у магазин. Чому ніхто не скаржиться і не судиться з тим, хто збудував гараж, і справді перекрив вихід до бібліотеки?!
Директор Тимірязєвки Наталя Морозова пригадує, як вони хотіли збудувати ліфт для інвалідів зі двору.
- Необхідно було зібрати і величезну кількість підписів, зробити проект і таке інше, - розмірковує Наталя Іванівна. - Кошти ще на неіснуючий проект вже потрібно було захищати, щось розповідати, докладати до цього і фізичні, і матеріальні якісь зусилля, а тут все вирішується абсолютно просто...
Минулого року бібліотека ім. Тимірязєва відсвяткувала своє 100-річчя.
Місто розбудовується. І війна йде вже не за квадратні метри, а за сантиметри. А якщо, не дай Боже, пожежа? Як тоді рятувати книги, бо ж за бібліотекою вже встановлена решітка? Особливості будівництва по-вінницькі знайомі. Тож не дивно, що тепер ніхто нікому не довіряє і намагається захистити себе, свою справу і територію. В даному разі інтереси справи захищають і адміністрація бібліотеки, і співвласниця майбутнього магазину. Хочеться вірити, що спільна мова буде знайдена, і цей результат буде в інтересах вінниччан.
- Тут встановлені спеціальні трансформатори, які підтримують функціонування електромережі на Соборній і в цьому районі. А згідно з нормами, шість метрів від трансформаторів повинна бути вільна зона, - розповідає Наталя Морозова. - Цього року він (власник добудови -Авт.) добудував перший поверх, мотивуючи це тим, що тут будуються якісь складські приміщення, закрив прохід, добудував гараж, офіс, який виходить просто до дитячої стоматполіклініки. Тепер інші люди будують щось у підвалі. Один варіант: це буде магазин. Другий - ресторан. Ми категорично проти. Тому що тут вікна бібліотеки, а це буде прохідний двір. По-друге, це небезпечно, тому що тут високовольтні трансформатори. Для того, щоб цей магазин функціонував - де ж тут пройти? Ця пані (представниця власника - Авт.) вирішила, що краще зламати тут стіну і зробити вихід на Соборну. Вона каже, я зроблю арочку, парканчик вам поставлю - все буде гаразд. Такого бути не може. Тому що, по-перше, ця територія належить бібліотеці і мешканцям будинку. І я такої згоди, де б вони ставили свої підписи, не бачила. Ми дивились дозволи, вони дуже цікаво написані. Не на магазин, не на ресторан, а на добудову складських приміщень. То складські приміщення і ресторан чи магазин, як-то кажуть в Одесі, - дві великі різниці.
Що таке будівництво поряд, адміністрації бібліотеки вже знайоме. Зводячи добудову, перебили високовольтний кабель, пригадує директор бібліотеки. Пошкодили асфальт у внутрішньому дворику: тут декілька ям, які обіцяли заасфальтувати ще рік тому. Але якщо раніше дощ та сніг стікати на асфальт, то тепер через ці ями йдуть під фундамент бібліотеки, непокоїться директор.
- У кварталі - від Артинова до Театральної - є пам\'ятники архітектури, які потребують до себе і відношення як до пам\'яток архітектури, - каже Наталя Іванівна. - Бібліотека - також пам\'ятка. У нас є і паспорт на пам\'ятку архітектури, визначено певну територію, яка прилягає до бібліотеки, і оці трансформатори, які потребують специфічного до себе відношення.
Як вдалося дізнатися "Місту", свого часу приміщення, де зараз ведеться будівництво, викупив житель Сполучених Штатів Америки. Представник власника - Людмила Василівна - каже, що на будівництво у неї є всі документи, і все відбувається цілком законно, і з РЕС усе також узгоджено.
- Я три роки збирала документи, є усі дозволи, погодження, проекти, - сама зателефонувала до редакції Людмила Василівна. - Директору бібліотеки я принесла всі документи. Питаю: як краще зробити, щоб було красиво, зручно? Може, плитку покласти, відмостку зробити? Три рази приходила, але вона мене навіть слухати не стала.
Людмила Василівна запевнила, що в колишньому підвалі ресторану не буде, і стіну бібліотеки ніхто чіпати не збирається.
- Це буде магазин! Промислова група товарів: або радіоелектроніка, або дитячий одяг, - каже вона. - Мені дали проходик два метри. Я зроблю тільки двері, щоб ніхто не заходив у дворик. Закритий вхід - щоб можна було зайти тільки у магазин. Чому ніхто не скаржиться і не судиться з тим, хто збудував гараж, і справді перекрив вихід до бібліотеки?!
Директор Тимірязєвки Наталя Морозова пригадує, як вони хотіли збудувати ліфт для інвалідів зі двору.
- Необхідно було зібрати і величезну кількість підписів, зробити проект і таке інше, - розмірковує Наталя Іванівна. - Кошти ще на неіснуючий проект вже потрібно було захищати, щось розповідати, докладати до цього і фізичні, і матеріальні якісь зусилля, а тут все вирішується абсолютно просто...
Минулого року бібліотека ім. Тимірязєва відсвяткувала своє 100-річчя.
Місто розбудовується. І війна йде вже не за квадратні метри, а за сантиметри. А якщо, не дай Боже, пожежа? Як тоді рятувати книги, бо ж за бібліотекою вже встановлена решітка? Особливості будівництва по-вінницькі знайомі. Тож не дивно, що тепер ніхто нікому не довіряє і намагається захистити себе, свою справу і територію. В даному разі інтереси справи захищають і адміністрація бібліотеки, і співвласниця майбутнього магазину. Хочеться вірити, що спільна мова буде знайдена, і цей результат буде в інтересах вінниччан.