Окрім викладацької роботи 70-річний пенсіонер Валерій Яценко постійно подорожує на велосипеді: то до Криму, то у Карпат. І каже, що стокілометрові відстані кожному під силу.
Так ще два роки тому він проїхався до Байкалу і назад, подолавши у одну сторону сім тисяч кілометрів. А зараз у планах – «взяття» Європи.
Винуватці – переповнені автобуси
Захоплення почалось тоді, коли у радянські часи були переповнені автобуси. Тоді Валерій Іванович вирішив на роботу їздити на двох колесах. У 1979 році придбав свій перший велосипед.
- Наступного року я вже разом із другом поїхав на велосипеді до Москви, - розповідає Валерій. - Тоді проходили Олімпійські ігри. І це був перший маршрут у три тисячі кілометрів, який ми подолали за місяць.
Так велоспорт затягнув настільки, що колишній військовий побував і у Криму, і у Карпатах, у Бресті, і на Шатських озерах, Польщі, Румунії, Угорщині…
Але найбільше запам’ятався похід через Кавказький хребет, у якому довелось велосипеди, у прямому сенсі, велотуристи несли на собі.
- З Вінниці нас зібралось троє, - згадує пан Валерій. - Ми прямували через головний Кавказький хребет, були у районі міста Нальчик, коло Ельбрусу, через перевал Донг-Джун. І через хребет не ми на велосипедах, а вони на нас «їхали». Оскільки там лише пішохідні переходи. Проїхати було неможливо.
І, звичайно, поїздка на Байкал. Яку Валерій Іванович здійснив два роки тому. Бо лише коли пішов на пенсію став вільним від часу.
До Байкалу — не питання
Подорож до озера Байкал зайняла три місяці — з 26 квітня по дев’яте серпня.
- Їздив сам, бо таких ненормальних, як я, немає. Зараз погоджуються велосипедисти їздити по 70 кілометрів і не більше. Хотів потрапити до Китаю, але візу не відкрили, бо тоді проходили Олімпійські ігри у Китаї. Дорогою траплялись і цікаві зустрічі. Циган мало не викрав намет, а від колишнього ув’язненого “відкупився 50 рублями”.
Намет за “золото” не обміняв
- Я зупинився на обід, - продовжує наш герой. - Велосипед залишив біля стовпа, а сам трохи приліг на узбіччя, перекусив і задрімав. Прокидаюсь, дивлюсь, а один циган знімає намет з мого велосипеду, я завжди його (намет — Авт.) прикріплюю на руль. Та коли побачив мене, то почав питати, щоб я продав його за золотий перстень. Але ж я знаю, що у них золота не буває. Кажу, не продам, він мені потрібен.
А біля Новокузнецька зустрівся "велотурист" на "Десні". Під час розмови Валерій з’ясував, що подорожній щойно вийшов з в’язниці, і невідомо куди їхав. Просив грошей.
- Я кажу, що у мене грошей немає, але можу тобі рублів 50 дати, це на наші гривні було з 12 гривень. І хто його знає чи сам він насправді їхав.
Тоді врятувало те, що Валерій їхав зі швидкістю 25км за годину, а “Десна” - 5. Ясна річ, їхати їм разом не довелось.
Поради молодим
Рецептом здоров’я ділиться велосипедист: “Дивуватися не варто, бо такі відстані верхом на велосипеді кожному під силу. Насправді секрет у тому, що треба крутити педалі рівно стільки, скільки витримує ваш організм. Тобто розслабленими м’язами і щогодини відпочивати. Коли звикнеш до такого життя — то навіть не будеш втомлюватись”
А найголовніше, за його словами — мріяти, бо людина не може постійно лише працювати. А та, яка мріє і мислить позитивно — буде жити довго.
Колись у Валерія було дві мрії: навчитись грати на гітарі композицію “Взяв би я бандуру” і написати хоча б один вірш. Все це здійснилось.
Зараз Валерій Яценко планує з’їздити до Європи.