У Вінниці живе український Стіві Вандер. Із закордонним колегою в Олександра Войтка багато спільного - він теж сліпий, музикант і композитор.

Але твори вінничанина знають переважно професіонали - музиканти і співаки. Про те, щоб прославитися, Олександр уже і не мріє. Стверджує - Україні талановиті музиканти не потрібні. Тим більше сліпі.

Олександр Войтко живе у п'ятиповерхівці звичайного спального району Вінниці. Саме тут за синтезатором в домашній міні-студії і народжуються його твори. Втративши зір в десятирічному віці, Саша вирішив присвятити себе музиці.

«З'являються якісь емоції. Певний настрій. Він з'являється з будь-якого приводу. Це може бути просто і якась сказана фраза. І якийсь випадок розказаний. Або просто певний настрій. Гарний або поганий. І все. Потім, якщо є деякі інструменти, або якщо можна запам'ятати так. Якось воно народжується», - розказує Войтко, повідомляє «Новий канал».

В 93-му він став лауреатом конкурсу „Червона рута” в номінації „авторська пісня”. Хоча і не любить, коли називають бардом. Тоді про Войтка заговорили як про талановитого композитора. Його твори виконують відомі співаки.

Вінничанина назвали українським Стіві Вандером. Але через деякий час і про нього забули. Лише кілька років тому чиновники подарували хороший синтезатор. Для сліпих.

Дружина музиканта Оксана Войтко говорить: “ Можливо тому, що всі талановиті люди, видатні люди, вони йдуть попереду часу, і проходить певний проміжок часу, коли вже залишається по них пам'ять. Їхні твори. Лише тоді до них звертаються. Така доля всіх видатних творчих людей”.

Берегиня сімейного вогнища і за сумісництвом муза - дружина Оксана – теж практично не бачить. Очі сім'ї - семирічний син Ростік.

Але для творчості відсутність зору не перешкода. Скільки написано пісень, музикант не рахує. Каже, на 7-8 альбомів набереться. Правда сплатити професійну студію з власної кишені нереально. Та й регулярно їздити в столицю, пропонуючи свої пісні продюсерам, вкрай важко.

«Бувають часи досить незлі. Коли є концерти, коли я їжджу і коли є замовлення. Я займаюся аранжуванням. Тоді нормально. А потім. Напевно, як у всіх. Ну, і тоді не зовсім», - говорить музикант.

Попри труднощі родина Войтків не скаржиться. Кажуть - звикли. Олександр заробляє на життя, граючи в ресторані. І думає про кращі часи, коли цінуватимуть талант, а не комерційну привабливість.

«ForUm»


Переглядів: 5270
Поширень: 0