А от сам факт збою постачань блакитного палива змусив їх шукати альтернативу, навіть якщо йдеться про витрачання великих грошей на диверсифікацію імпорту енергоносіїв.
Після першої українсько-російської газової суперечки в залі Парламентської асамблеї Ради Європи вирували пристрасті. Росію засуджували за використання енергоресурсів для політичного впливу, хоча тоді Європа не відчула проблем з постачанням газу. Нині ж європейці, схоже, остаточно переконалися, що йдеться про суперечку суто економічну, відтак Україні тепер годі скаржитися на те, що для росіян тиск в трубі – засіб тиснути на сусідів.
Газове питання цього разу навіть не потрапило до порядку денного ПАРЄ, так само не розглядатимуть його у виконавчому органі Ради Європи – Комітеті міністрів.
Мігель Моратінос, міністр закордонних справ Іспанії, голова Комітету міністрів Ради Європи: "Ми вже звикли: щороку першого січня виникає проблема, пов’язана з постачанням російського газу через Україну. Рада Європи може лише посприяти створенню позитивного настрою переговорів у цій сфері між Росією та Україною, бо ми зазвичай не втручаємося в економічні та енергетичні суперечки".
Москва, навпаки, не втрачає нагоди наголосити, що її проблеми з Україною тільки посилюють потребу будувати дорогі підводні нафтогони в Балтійському та Чорному морях.
Олександр Починок, депутат ПАРЄ від Росії: "Россия понимает свои обязательства, она предложила единую стратегию энергетической политики, мы готовы строить и создавать мощные системы альтернативной доставки всех видов энергоносителей в Европу и другие части света. Мы согласны с тем, что пробки на этих маршрутах совершенно недопустимы. И, вы знаете, мы готовы не только к переговорам, мы выделяем для этого соответствующие ресурсы".
Проте європейці серйозно налаштовані шукати засоби отримувати газ і без Росії, і без української труби, і розглядають навіть річкові варіанти.
Мілош Мельчак, депутат ПАРЄ від Чехії: "Слід вивчити можливість транспортування скрапленого газу через дельту Дунаю, яка може доповнити обхідний маршрут нафтогону "Набукко" і стати цікавим прикладом співпраці дунайських країн. Крім того, варто підтримати пришвидшення будівництва каналу Дунай–Одер-Ельба, що загалом може вагомо диверсифікувати систему постачань".
За наявності волі та грошей навіть ідеї, що досі вважали напівфантастичними, можуть втілитися, і тоді росіянам доведеться конкурувати з ширшим колом постачальників, а українці втратять статус унікального транзитера.
Після першої українсько-російської газової суперечки в залі Парламентської асамблеї Ради Європи вирували пристрасті. Росію засуджували за використання енергоресурсів для політичного впливу, хоча тоді Європа не відчула проблем з постачанням газу. Нині ж європейці, схоже, остаточно переконалися, що йдеться про суперечку суто економічну, відтак Україні тепер годі скаржитися на те, що для росіян тиск в трубі – засіб тиснути на сусідів.
Газове питання цього разу навіть не потрапило до порядку денного ПАРЄ, так само не розглядатимуть його у виконавчому органі Ради Європи – Комітеті міністрів.
Мігель Моратінос, міністр закордонних справ Іспанії, голова Комітету міністрів Ради Європи: "Ми вже звикли: щороку першого січня виникає проблема, пов’язана з постачанням російського газу через Україну. Рада Європи може лише посприяти створенню позитивного настрою переговорів у цій сфері між Росією та Україною, бо ми зазвичай не втручаємося в економічні та енергетичні суперечки".
Москва, навпаки, не втрачає нагоди наголосити, що її проблеми з Україною тільки посилюють потребу будувати дорогі підводні нафтогони в Балтійському та Чорному морях.
Олександр Починок, депутат ПАРЄ від Росії: "Россия понимает свои обязательства, она предложила единую стратегию энергетической политики, мы готовы строить и создавать мощные системы альтернативной доставки всех видов энергоносителей в Европу и другие части света. Мы согласны с тем, что пробки на этих маршрутах совершенно недопустимы. И, вы знаете, мы готовы не только к переговорам, мы выделяем для этого соответствующие ресурсы".
Проте європейці серйозно налаштовані шукати засоби отримувати газ і без Росії, і без української труби, і розглядають навіть річкові варіанти.
Мілош Мельчак, депутат ПАРЄ від Чехії: "Слід вивчити можливість транспортування скрапленого газу через дельту Дунаю, яка може доповнити обхідний маршрут нафтогону "Набукко" і стати цікавим прикладом співпраці дунайських країн. Крім того, варто підтримати пришвидшення будівництва каналу Дунай–Одер-Ельба, що загалом може вагомо диверсифікувати систему постачань".
За наявності волі та грошей навіть ідеї, що досі вважали напівфантастичними, можуть втілитися, і тоді росіянам доведеться конкурувати з ширшим колом постачальників, а українці втратять статус унікального транзитера.