Популярне російське видання «Московский Комсомолец» поспішно вибачається за опублікований 25 липня матеріал з назвою «Безымянные российские солдаты украинской войны». У новині, що вийшла на сайті «МК» ще вчора, відкрито визнається наявність російських найманців серед терористів, які воюють проти України на Донбасі.
Промовистою є назва статті у електронному варіанті – «Как умирают на Украине добровольцы из России и почему их имена останутся неназванными». У ній йдеться про те, як росіяни їдуть на війну в Україну, утім, як правило, це відбувається приховано. Настільки, що навіть родичі бояться розповідати, як і при яких обставинах загинув чи покалічився їхній син, чоловік, брат, а вигадують легенди про «затяжну хворобу» чи «травму на відпочинку».
Ось, приміром, «МК» пише, що: «Некоторые и вовсе отрицали причастность погибшего к событиям на Украине: «Он умер своей смертью, в Донбассе не был». — «В 26 лет?». — «Его собака укусила, заражение крови началось…».
Або ось історія жительки Липецька. Її 22-річного сина привезли у цинковому гробу з Донецької області. Привезли «по-тихому».
«…10 июня Ольга Королева из Липецка узнала о гибели своего сына Дмитрия. Ему было 22 года. Самый молодой на тот момент доброволец. И позывной у него был соответствующий — «Малой».
— Мне позвонил человек, представился Евгением, сказал, что он представитель ДНР. Оповестил, что Дима погиб во время бомбардировки Донецкого аэропорта. Тело его успели вынести. Я спросила, как можно забрать тело Димы, Евгений перебил меня: «Не произносите слово тело, «груз», и только «груз», разговоры могут прослушиваться, и лишние проблемы нам не нужны». Тело мне привезли 12 июня ночью в кустарном цинковом гробу, никаких сопровождающих, кроме водителя катафалка, не было…».
Стаття викликала резонанс серед росіян, менш ніж за добу його прочитали понад 120 тисяч разів, не враховуючи наклад друкованого варіанту. Але вже сьогодні матеріал, де розповідають про розпач родичів тих, хто «безіменним солдатом» гине в Україні, на сайті відсутній, хоча у пошукових мережах і за допомогою спецсервісів його віднайти можна. А от за віддруковану версію редакторам довелось вибачатись і, вочевидь, після дуже серйозних і неприємних розмов.
На сайті «Московського Комсомольця» 25 липня вийшло спростування, де вказано, що у матеріалі «допущено викривлення фактів» і «грубі неточності». А наостанок редакція запевняє, що працівників видання, «винних у появі матеріалу» піддано адміністративним стягненням, аж до звільнення.
Зазвичай, росіяни у розмові неохоче говорять про жорстку цензуру у власних ЗМІ. Чи все ж просто бояться про це говорити?