- Олександре Георгійовичу, Ваші враження від перших днів роботи у парламенті? Чи в таку Раду Ви йшли?
- Не дуже просте запитання. Я не в таку Раду йшов. Тому що Рада, яка працювала перших два дні, – не тільки напруження і протистояння, але й взаємна ненависть, яка була присутня у залі, і нерозуміння однією частиною зала іншою частиною, – можливо, це був емоційний шок, який найбільше відчувався. Найбільш дивне для мене те, що ні влада, ні опозиція не роблять спроб почути і зрозуміти один одного. Хоч багато позицій по суті, про які заявляє опозиція, є правильними: і про персональне голосування, і про витримування норм регламенту і законів для самої Верховної Ради… І це є правильним. Єдине, що, маючи правильний зміст, форма – кулаками, ногами, стінка на стінку – я думаю, не є ефективною.
- Чому Ви не голосували «за» чи «проти» прем’єр-міністра? На сайті Верховної Ради навпроти прізвищ Вашого, Петра Порошенка і Григорія Заболотного стоїть позначка «відсутній»…
- В період виборчої кампанії я обіцяв, що буду незалежним депутатом, який буде захищати і, в доброму сенсі, лобіювати інтереси Вінниці і Вінницької області. Отже виконую свої обіцянки: в Верховній Раді не пішов до жодної фракції, і не збираюся йти в жодну фракцію. Залишатимусь незалежним народним депутатом. Для себе я прийняв рішення, що не можу підтримати той курс уряду, який на сьогоднішній день є і який асоціюється з прем’єр-міністром Азаровим, який економіку заганяє в глухий кут, із якого поки що ніхто не бачить якогось виходу. Я вважаю, що наша країна заслуговує на кращого прем’єр-міністра, більш ефективну серйозну реформаторську команду, яка прийматиме ефективні управлінські державні рішення. Тому я не голосував, я витягнув карточку для того, щоб не було ніякого електронного збою. Не секрет, що під час електронного голосування у Раді можливе різне – голосуєш «проти», а фіксується – «за». Ми – я, Петро Порошенко, Григорій Заболотний – були присутні у залі, але ми не голосували за Азарова. Я вважаю це абсолютно правильним, це те, що відповідає тим обіцянкам, які ми давали людям.
- На Ваш погляд, чи зможе «приборкати» цю Верховну Раду обраний спікером Володимир Рибак?
- Я Володимира Рибака знаю достатньо давно. Він досвідчений державний менеджер, має досвід роботи і міністром, і віце-прем’єр-міністром. Він доволі компромісна людина, наскільки я знаю. Мені б хотілося так вважати, що йому вдасться. Але, судячи з настрою, який є у залі, і з того, що сторони не чують одне одного, і діаметрально протилежно діють, я думаю, що це йому буде зробити дуже і дуже важко.
- Чи буде користь Вінниччині від того, що віце-спікером обрано Ігоря Калетніка? До речі, Ви голосували за його обрання…
- Без сумніву. Не просто віце-спікером, а першим віце-спікером. Мені приємно, що вперше в історії незалежної України вінничанина обрали на таку високу державну позицію. Такого у Вінницькій області ще ніколи не було. Я за цю людину проголосував. Вважаю, що зробив абсолютно правильно, тому що, по-перше – він вінничанин, ми своїх повинні підтримувати; по-друге – він молодий, і він серйозний системний державний менеджер, який показав свою ефективність.
- Силове протистояння у Раді – це, на Ваш погляд, необхідність, єдиний вихід із ситуації для опозиції, чи просто відсутність політичної культури?
- Я думаю, що це все в комплексі. Тут не може бути однозначної відповіді. Але, коли ми говоримо про політичну культуру, це стосується всіх, а не тільки народних депутатів, це стосується суспільства в цілому. А, з іншого боку, – це необхідність. У європейських парламентах, у європейських парламентарів викликає шок, коли вони бачать, як один депутат голосує за інших, за це є кримінальна відповідальність в будь-якій країні, цивілізованій країні. Але позбутися такого явища ніяк не вдається в українському парламенті, то, звичайно, тоді опозиція змушена йти на такі радикальні методи… Хоч я переконаний, якщо інша сторона почула б і працювала за законом, такого протистояння не було б.
- За першим враженням, чи можлива конструктивна робота у Верховній Раді 7-го скликання? Чи здатні та готові депутати йти на певні компроміси?
- Я можу відповідати за себе. Я здатний, як, принаймні, і ті народні депутати, з якими ми йшли разом – Порошенко, Заболотний. Але питання: компроміс заради чого? Якщо компроміс заради держави, заради людей, які живуть в цій державі, заради економічного розвитку, високих стандартів життя, справедливості, – вони можливі. А компроміс, приміром, заради того, щоб одна половина залу переламала іншу, – такий – не можливий.
- Чи пропонували Вам приєднатися до фракції «Батьківщина», або Партії регіонів?
- У мене не було жодної розмови ні з ким. Я думаю, що представники всіх фракцій знають мою позицію – позицію незалежного депутата. Я її озвучив публічно, і я цієї позиції буду дотримуватися. Тому жодної розмови з жодним представником будь-якої фракції у мене не було з цього приводу.
- Чи буде створено депутатську групу з близьких Вам по духу мажоритарників? Якщо так, то хто до неї увійде?
- Сьогодні зарано говорити про створення якоїсь великої групи, але, принаймні, група здорового глузду, яка б захищала і лобіювала інтереси Вінниці і Вінницької області, буде створена, бо ми це обіцяли нашим виборцям. Вона буде позафракційна, вона буде не політична, а регіональна. Я впевнений, що це важливо, і це потрібно робити.
- Ви вже спілкувалися з іншими вінницькими нардепами щодо роботи в спільному напрямку захисту і лобіювання інтересів Вінниччини? Загалом, це можливо?
- Із деякими спілкувалися – і з тими, які пройшли в мажоритарних округах, і з тими, що пройшли за партійними списками. Відверто кажучи, багато часу для такого спілкування ще не було, Верховна Рада пропрацювала всього кілька днів. Але ми цю тему продовжуватимемо обговорювати, і я думаю, що однозначно будемо працювати в цьому напрямку.
- В яких комітетах працюватимете Ви, Порошенко, Заболотний?
- Поки що невідомо. Я думаю, що цього тижня це вже буде відомо.
- Які законопроекти пропонуватимете у Раді найближчим часом?
- Я говорив про ці законопроекти в період виборчої кампанії. Це ті, що стосуються, в першу чергу, економіки, медицини, освіти… Це ті рішення, які ще вчора-позавчора вже чекали люди. Але для того, щоб подавати законопроекти, по-перше, їх треба відпрацювати так, щоб вони були правильними, глибокими, системними. Законопроекти повинні йти від необхідності і потреб людей. Тобто не Верховна Рада має нав’язувати якісь законодавчі штампи, що потім не зрозуміло, як їх виконувати. Треба міняти систему так, як ми говорили під час виборчої кампанії: будуть створені робочі групи – декілька профільних робочих груп в галузі освіти, медицини, ЖКГ, соціальної інфраструктури села тощо, які будуть напрацьовувати ті проекти законів, які людям потрібні.
- Як поводяться депутати в кулуарах парламенту? Противники спілкуються між собою?
- Декого я бачив, коли вони спочатку «тусувалися», а потім спілкувалися… Деякі спочатку спілкувалися, а потім один одному давали… – штовханиною займалися. Знаєте, на жаль, від внутрішнього духу парламенту моє перше враження – це якійсь добре продуманий театр. Іноді доходить до театру абсурду… Мені б дуже не хотілося, щоб ця «театральна» політика у вищому законодавчому органі країни продовжувалася. Не дивлячись на короткий період роботи Верховної Ради 7-го скликання, є вельми жорстка негативна реакція людей відносно того, що там відбувається. Мені надзвичайно шкода, що наш парламент розпочав свою роботу не з укріплення демократії, українського парламентаризму, відновлення довіри людей до Верховної Ради, а розпочав із бійок, взаємних звинувачень, з порушення процедури, з порушення регламенту. Це не добре, коли парламент з цього починає…