Нападники представилися співробітниками столичного управління Служби безпеки України.
Акопян — вірменин. На батьківщині працював журналістом, до Вінниці приїхав 16 років тому. Зареєструвався приватним підприємцем, торгує промисловими товарами на ринку неподалік Західного автовокзалу. Ще займається обміном валют.
— С нас делают подпольщиков, — каже. — Но я согласен любые налоги платить, лишь бы бизнес узаконили. Ведь так и нам хорошо будет, и государству.
Юрій щодня прокидається о шостій ранку, забирає з гаража машину і їде на роботу.
— Того ранку побачив під під’їздом чоловіка, — каже Акопян. — На вигляд років під п’ятдесят. Акуратно вдітий, в окулярах, із чорною сумкою для документів. Тільки підійшов, як підскочили ще двоє. Ми приїхали з Києва, кажуть, корочки показують. Один був полковником СБУ, двоє інших — підполковниками.
Чоловіки показали офіційний бланк із мокрою печаткою. У ньому йшлося про осіб, яких затримали неподалік столиці. Вони мали фальшивих $20 тис. Зізналися, що купили їх у Акопяна. Валютнику показали санкцію на обшук, підписану прокурором Київської області.
— Дали мені розписатися в ордері. Узагалі, соблюдали всі формальності. Інакше я б сумнівався, — продовжує Акопян. — В обвинувачувальному листі також ішлося про зберігання зброї та наркотиків. Хотіли робити обшук. Я попросив їх почекати до дев’яти ранку, поки жінка й син прокинуться. А вони: ”Ні, за цей час ви всі уліки винесете”.
Щойно незнайомці потрапили в помешкання, як порадили Акопяну зізнатися, де бере валюту. Мовляв, якщо буде співпрацювати, допоможуть виплутати з цієї справи.
— Ми перевіряли гроші на кухні, — каже Акопян. — Тут дружина Люда крикнула, що це все підстава. Її відтіснили в кімнату. Сказали, що всі гроші треба перевірити в СБУ. Я готов був куди завгодно їх вивезти. Не хотів, щоб жінка і син все бачили. Вийшли з квартири, сіли в мою машину. ”Служебну ми відпустили”, — сказали вони. Я сів за кермо, мені наказали їхати. Сказали, що на трасі їх чекають, щоб провести очну ставку. По дорозі дзвонили комусь: ”Фігуранта веземо”.
У той час дружина Юрія зателефонувала дільничному інспектору міліції. Поскаржилася, що чоловіка забрали в СБУ. Той виїхав в управління і не застав Акопяна.
— Ми саме доїхали до Гніванської розвилки, — згадує Юрій. — Яка, питаю, може бути очна ставка на природі. Розвернувся, поїхав назад. Тоді той, що сзаду сидів, дьорнув за сумку з доларами. Почав мене душити, другий — руки вивертати, третій вийняв ключі зажиганія. Вдягли мені на руки й ноги пластикові хомути. Запхали обличчям вниз на заднє сидіння, накрили спинками від передніх, заклеїли рота скотчем. Коли я викарабкався, їх уже не було. Тоді вже й міліціонери підскочили.
Міліція порушила кримінальну справу. Виявилося, нападники не працюють у СБУ. Їх розшукують. Пояснили, що з 21.00 до 9.00 ніхто не може проводити обшук. У подібному випадку варто дзвонити адвокату.
— Забрали 40 тисяч доларів, — бідкається Акопян. — Моя десятилітня робота пішла насмарку. Ці тварі тільки раз прокололися — не обстежили мої вхідні двері. А там встроєна маленька відеокамера. Вони її і не замітили, — чоловік показує стоп-кадри з відеозйомки. — Ось бачите, вони чекають мене біля під’їзду. А ось піднялися на другий поверх. Перевіряли, чи ніхто не помішає.
Юрій Акопян хоче розмістити відеозапис в Інтернеті. Можливо, хтось упізнає нападників.