Чоловік їздить на кілька місяців до Києва на заробітки. Будує столичне метро. На вихідні та свята приїжджає у Вінницю до сестри Люби. Допомагає їй будувати дачу у Стрижавці, що під містом. Власної родини не має.— Написав дипломну роботу ”Відновлення популяції дуба пухнастого на південному березі Криму”, — каже Василь Паньків. — Її можна було б і на кандидатську подавати. Та пішов у школу працювати. А потім в Тернопільське управління екології запросили заступником начальника.
2000 року чоловік пішов із управління й поїхав на заробітки до Києва.
— Влаштувався різноробочим в організації, яка будує метро, — складає розкидану цеглу у прямокутники Василь. — Те, що я — будівельник з вищою освітою, спочатку трохи смішило. Але я там не один такий.
Чоловік оглядає дерев’яного козла й каже, що дошки збиті неправильно, козел може розвалитися в будь-який момент.
— Спершу платили півтори тисячі гривень, — каже. — Зараз можна заробити до тисячі доларів. Але в Києві й цього не вистачає. Хоча на роботу вчителя я б не повернувся. Будівельникам більше платять.
Паньків навчився класти кахлі, освоїв роботу муляра, штукатура.
— Щоб мати гідну роботу і зарплату, треба зробити кар’єру до 45 років, — говорить. — А я пізно спохватився.
Заступник начальника відділу статистики обласного центру зайнятості 52-річна Людмила Беза каже, що робітники змушені змінювати професію.
— 2007-го ми перевчили понад двісті людей, — говорить Беза. — А цього року таких буде значно більше. Дехто навіть погоджується йти на низькокваліфіковану роботу тільки тому, що вона дає можливість заробити хоч якісь гроші.
— Спеціалістів із вищою освітою в нас більш ніж достатньо, — гортає журнали зі списками робітників та вакансій Беза. — Економістів та юристів утричі більше за попит. Значно більше від потреби кухарів, барменів, продавців, перукарів, бухгалтерів, товарознавців, учителів.
Можуть знайти роботу майже всі вінничани робітничих професій. Бракує спеціалістів із металообробки, швачок, мулярів, штукатурів, токарів, фрезерувальників, електромонтерів, водіїв екскаватора, зварювальників, сантехніків, кажуть у центрі зайнятості. Останнім часом зріс попит на програмістів, інженерів-будівельників, енергетиків.
Кадрове агентство ”Світ вакансій” спеціалізується на пошуку роботи людям без вищої освіти.
— Найчастіше приходять жінки 35–40 років, — розповідає директор агенції. Називатися не хоче. — Вони не женуться за престижем. Мають спеціальність технологів, але погоджуються на роботу швачок, кухарів, сезонних робітників. Це робота без перспектив кар’єрного росту. Дозволяє отримувати стабільно 700–1000 гривень.
Щоб мати перспективи кар’єрного росту, кадрові агентства рекомендують випускникам шкіл та технікумів вступати до вищих навчальних закладів. Серед чоловіків 20–30 років із вищою освітою популярна робота торгового агента.
— Тут найшвидше можна зробити кар’єру, — наголошує керівник кадрового агентства ”Шанс” 29-річна Наталя Гульчак. — За два роки вони стають супервайзерами, їхня зарплата з півтори тисячі гривень зростає вдвічі. А попрацювавши п’ять-шість років, можуть очолити регіональне відділення фірми.