Після невдалих пологів синочок змінив материнське лоно на реанімаційну барокамеру. Немовля зараз перебуває в стані коми, і за словами лікарів, довго на цьому світі не протягне. Пояснення медиків виявилися аж надто плутаними. Одне з двох: або вони й самі не розуміють, що сталося з дитиною, або намагаються все ретельно приховати. Подробиці в сюжеті «Критичної точки» в середу о 17.15 на каналі «Україна».

Вони можуть годинами мовчки сидіти й дивитися в одну точку. Ще недавно сльози не сходили з їхніх очей, тепер погляд затуманений німим безумством. Щодня Віталій і Людмила приходять до лікарні по порцію чергових душевних тортур. Там молоді батьки з невимовним болем у серцях чекають неминучої смерті свого синочка.

Двомісячний Вова від народження й дотепер перебуває в дитячій реанімації. Життя хлопчика тримається на волосині. Точніше, на крихітному сердечку, яке б’ється. Щоправда, дедалі повільніше.

А так хочеться повернути ті дні, коли немовля безтурботно жило в лоні матері. Коли можна було ще уникнути смертоносних помилок. Народження дитини мало скріпити союз Людмили та Віталія. Адже в обох є досвід невдалого шлюбного життя.

Тато з нетерпінням чекав появи синочка, сам купував йому необхідний одяг – не багато, щоб не наврочити. А коли дружина вже народжувала, годину за годиною терпляче чекав зустрічі з новим життям.

Усе було добре, та якось несподівано сили покинули жінку. Людмила пригадує, це сталося тоді, коли їй почали капати препарат, який мав би навпаки стимулювати потуги. Народити сама жінка вже не могла, лікарі допомагали, натискаючи на живіт. Такі методи акушери застосовують згідно з протоколами МОЗу. Проте ризик травмувати немовля надзвичайно високий. Коли питання стає руба: життя чи смерть, породілля забуває про біль. Завмирає в надії почути крик того, кого привела на світ.

Дитина не закричала при народженні, її одразу забрали до реанімації. Журналістів туди не пускають. А от право матері бачити дитину забрати ніхто не в силі. Прати пелюшки – єдина радість Людмили. Це все, що може зробити для синочка. Щодня бачити, як життя покидає крихітне тільце і переконувати себе, – а раптом йому стане краще.

Страшно усвідомлювати, що процес народження дитини й досі найбільша загадка для акушерів. Що сталося? З цим простим запитанням ми звернулися до головного лікаря вінницького Центру матері та дитини. Спеціаліст погодився дати інтерв’ю, але пояснити причини трагедії чомусь так і не зміг.

Так, медик говорив про фактори ризику. Але назвати їх відмовився, сказав що секрет. От тільки не зрозуміло від кого – від журналістів чи самої породіллі?

Лікар пояснив, на певному етапі відбулося затягування пологів і акушери змушені були швидко дістати дитину із черева матері. В іншому разі немовля могло померти так і ненародженим.

Людмила вже не знає, кого звинувачувати. Чи себе, що не домовилася наперед, хто прийматиме пологи. Чи все ж лікарів, які не послухали розповідь породіллі. Виявляється, поява першої дитини також проходила дуже важко – її дівчинка народилася з гематомами на голівці, але, на щастя, все минулося. Чому ж не зробити кесарів розтин? Зняти гриф «секретно» з історії хвороби дитини має твердий намір батько. Він підготував заяву до управління охорони здоров’я. Як мали діяти акушери – відповість спеціальна комісія. За два місяці у лікарні до цього руки так і не дійшли. Чого чекають медики?

Справжня трагедія розігрується вдома, де десятирічна Людочка й досі з нетерпінням чекає, коли братика привезуть нарешті додому. Тут уже все готово, і пелюшки, й іграшки, навіть візочок. Батьки так і не наважилися сказати їй правду. Дівчинка постійно малює яскраві картинки – подарунок братикові, сподівається, що вони йому подобаються. Бабуся теж чекає онука, та як готуватися до такої події – не знає.

Двоє людей створюють нове життя, впродовж дев’яти місяців плід материнського лона стає центром їхнього всесвіту. І ось коли довгоочікувана мить нарешті настала, чиясь доленосна рука, чи то матінки природи чи акушера-гінеколога – вирішила по-своєму. Звичайно, говорити про вину лікарів рано. Адже медицина – наука неточна. Але де взяти ліки, які б втамували біль усієї родини?


Переглядів: 4130
Поширень: 0