Хочеться...

Хочеться спуститись в метро і цілуватись 5 станцій поспіль. Хочеться сміятись невпопад, згадуючи щось своє. Хочеться бачити іскру в очах, які сьогодні сидять навпроти. Хочеться дихати в унісон і кожною клітинкою тіла відчувати цю мить. Хочеться гуляти ночами і купатись в озері, зустрічаючи світанок. Хочеться, аби в літаках завжди місце траплялось біля ілюмінатора. Хочеться, коли холодний дощ, то щоб вдома з пледом, чаєм та хорошим фільмом. Хочеться, щоб зима тривала лише тиждень, а осінь була золотою і теплою. Хочеться багато маргарити в тому класному барі, щоб сьогодні забути про все і всіх. Хочеться, щоб тебе пробачали та відпускали, і собі так навчитися теж хочеться. Хочеться плакати лише від щастя, ну і інколи так… для профілактики. Хочеться, щоб «мухи» у голові відлітали хоча б на зиму. Хочеться, щоб ті, що близькі твоєму серцю, не сумували. Хочеться хорошої музики, але щоб не з домашніх колонок, а наживо. Хочеться, щоб кошенята, яких віддають біля метро, знайшли добрі руки. І «свої добрі руки» знайти теж хочеться. Хочеться читати паперові книги, вони ж пахнуть по-іншому. Хочеться, щоб ті безумства, які оселяються у наших головах, ставали реальністю. Хочеться багато мандрувати і знаходити нових людей. Хочеться, щоб Всесвіт розумів із півслова. Хочеться кохання до нестями і до ранку. Хочеться, щоб машина ніколи не ламалась, а бензин ніколи не закінчувався. Хочеться, щоб та сліпа дівчина, яка проїхала зупинку в тролейбусі, мала свого охоронця. І щоб той чоловік, у якого вкрали сумку з документами, був уважнішим. Хочеться, щоб друзі рідше зраджували. Хочеться, щоб янгол був на правому плечі. Хочеться, щоб спокуси було менше. Хоча інколи її так хочеться. Хочеться, літнього дощу і теплого моря. Смачної кави. Терпкого шоколаду. Кольорових снів. Подорожей. І того шаленого внутрішнього щастя. Назавжди.