Мій тато

Я тут побачила шикарне відео, яке присвячується справжнім татам. І так захотілось татові подзвонити. Тато... Тато важливий у житті настільки ж, наскільки і мама.

Відкриваю дитячий фотоальбом. Зі знімків посміхається розмите маля, ще воно плаче, показує іграшки, спить, їсть, грається. Тато купив камеру, коли я народилась, щоб фіксувати найважливіші моменти у житті. Тато був молодий, вчився фотографії сам, а тому і частина фоток розмиті. Але кого то хвилює. Головне, що вони є і зроблені вони татом. А коли я підросла тато відкрив секрет тих фото і дозволяв дивиться, як їх проявляють. Оце ж радості було.

Тато завжди робив зі мною уроки. І розповідав історію, як у дитинстві поліз на вишню, гепнувся звідти і зламав обидві руки. Він дуже хотів тоді писати, але не було, як. Хоча почерк у тата дуже красивий. Він хотів, щоб у мене виходило так, як і у нього. Тому сидів зі мною до пізньої ночі і змушував вимальовувати О, М, Я. Найбільше я не любила прописну Ф. Вона здавалась непідвласною і пихатою.

Тато найкраще катає на санчатах. На Різдво у бабусі, в селі, щороку діставались з горища дерев’яні сані і ми йшли кататись на дорогу. Ми з братом маленькими ручатами залізно вчеплялись у сані і готові були до віражів. Спочатку тато повільно тягнув їх, потім розганявся і як поверне. Ми з малим мало не вилітами із тих саней, хоча ні, часом таки й вилітали. Але кайф отримували від цих катань неймовірний.

А ще тато найліпший вчитель їзди на велосипеді. Йому добряче довелось побігати за мною, коли я почала опановувати новеньку помаранчеву Тису, яку з Черкас привезла тітонька. А потім шукати мене по кущах, коли заїхала кудись далеко. Звісно, я впала і сиділа плакала біля перекинутого велика. Додому татові довелось нести і мене, і велосипед.

Тато гарно виголошує промови. Завжди уважно слухала його у військовому клубі на свята. Тато дозволяв нам із подругами приходити на концерти у військову частину, яка була навпроти нашої школи. А згодом зобов\'язав нас брати у них участь. За це солдатики малювали нам шкільні стінгазети))

Мій тато був найкрасивішим у всіх тих військових парадах. І за хорошу поведінку дозволяв потаскати свою фуражку і пілотку. А коли в юності я надивилась фільмів, а-ля "Солдат Джейн" і заявила, що коли виросту стану військовою, тато посміхнувся і сказав "Підростеш, побачемо". Оце мудрість!

А ще тато навчив мене танцювати вальс. І на мій останній дзвінок, коли залунали звуки вальсу, серед натовпу батьків я побачила тата із букетом ромашок. Я знала, що вальсувати зі мною хотів однокласник Сашко, але мені хотілось танцювати із татом. Навіть фото збереглось. Я у шкількій формі, тато - у військовій.

Тато, як і мама хоче, щоб його дитині було якнайкраще. А тому, коли я надумала переїжджати до столиці, намагався втримати. І підкупити, і пригрозити, але коли зрозумів, що я налаштована серйозно, звісно ж підтримав і допоміг. Дуже ціную.

А ще коли у тому ж великому Києві, у гіпер-супер-мегамаркеті у мене витягнули телефон із сумочки, я подзвонила татові. Він не запитував по-жіночому "А як це сталося? Ти гаву зловила?", а рішуче відрізав "От сволочі, воно їм повернеться", а потім більш м\'яко додав "Ти не переживай, купимо новий".

І тато досі залишає гроші на морозиво, хоча мені 26 і на морозиво я сама заробляю вже давно. Тато опанував скайп, аську, завів сторінку на фейсбуці і вконтакті, щоб бути ближчим до нас, сучасних дітей.

Тато допомагав обирати мою першу машину. Пам\'ятаю, як вперше сіла за кермо, проїхала 20 кілометрів, і у тата спітнів лоб. Я подивилась на нього і зрозуміла, хто з нас двох більше хвилюється. «Тато, ну нічого, тепер я навчилась і непогано справляюсь на авто у цьому Києві»)))

Тато - провокатор. Він підштовхує до рішень, а потім так серйозно запитує, чи я добре подумала, бо ж відповідальність ляже саме на мене. Хоча ми обоє знаємо, що вона ляже на нас обох.

Тато, ти приклад для мене. Як у двоякій ситуації зберегти людське обличчя, як забезпечувати сім\'ю, як любити маму, як у 45 зрозуміти, що на пенсії довго не всидиш, і краще зайнятись справою вже зараз. Як бути душевним та компанійським. І як любити своїх дітей.