Якщо в тканинах передміхурової залози розвивається злоякісний процес, тоді можна діагностувати рак простати. Захворювання має підступний характер, тому що може розвиватись непомітно. Однак при регулярних профілактичних оглядах його можна своєчасно виявити та провести лікування зі збереженням у чоловіка потенції та повноцінного статевого життя.
Пухлина простати проходить через чотири стадії розвитку, на першій з яких вона має розмір не більше двох сантиметрів, не виходить за межі передміхурової залози, тому не супроводжується вираженою симптоматикою. З плином часу об’єми новоутворення збільшуються, воно суттєво погіршує сечовипускання та погіршує статеве життя.
Причини розвитку раку простати
Зазвичай розвиток раку простати обумовлений структурними віковими змінами тканин після 50 років. Вже у сорокарічному віці чоловікам рекомендується ретельно відноситись до профілактичних оглядів передміхурової залози, навіть якщо вони не мають генетичної схильності до формування онкологічного захворювання.
Ризик формування злоякісної пухлини простати підвищують наступні фактори:
-
ведення сидячого способу життя;
нераціональне незбалансоване харчування;
робота на підприємствах, де людина часто контактує з токсичними речовинами;
частий розвиток запалень сечостатевих органів – циститу, уретриту тощо;
переродження доброякісної аденоми простати, яка не була вчасно вилікувана.
Вірогідність сприятливого прогнозу лікування висока за умови виявлення пухлини на ранній стадії. Тоді вдається запобігти повному видаленню простати.
Лікування онкології простати
Рак передміхурової залози діагностують після УЗД сечостатевої системи, КТ та МРТ простати. Це дозволяє встановити розміри пухлини, стадію розвитку та особливості розташування. Залежно від цих даних підбирається лікувальна стратегія.
Золотим стандартом лікування раку є простатектомія. Якщо онкологічний процес не виходить за межі передміхурової залози, доцільно повністю видалити уражений орган, щоб зберегти життя та уникнути рецидивів. Хірургічне втручання може проводитись двома методами – лапароскопічним з доступом через невеликі проколи на черевній стінці або трансуретральним з введенням інструментів через уретру.
Обидва варіанти є малотравматичними та сприяють швидкому відновленню пацієнта. Однак використати їх можна лише за умови, якщо онкологічний процес не вийшов за межі простати (не почались метастази). Найчастіше використовується лапароскопія, точність котрої забезпечує введення до операційного поля мініатюрної камери для спостереження процесом.
Джерело: сайт bilyak.com.ua.