Режисер-постановник – н.а.України Таїса Славінська
Сценографія – Анатолій Пеньковський
Художник костюмів – Олена Опольська
Музичне оформлення – Олег Фільварков

Дійові особи та виконавці:

Бернарда, 60 років – н.а.Укр. Лідія Бєлозьорова
Марія Хосефа, її мати – н.а.Укр. Клавдія Баріл
Дочки Бернарди:
Ангустіас - Любов Остапчук
Магдалена – Олена Пархоменко, Наталія Білозор
Амелія – Жанна Андрусишена
Мартіріо - Оксана Бандура, Наталія Білозор
Адела – Наталія Шолом
Понсія, служниця – з.а.Укр. Людмила Мамикіна
Служниця – з.а.Укр. Надія Колесниченко
Пруденсія – з.а.Укр Надія Кривцун
Пепе Романо – Віталій Рибак

П'єса для театру останнього романтика ХХ ст. іспанця Федеріко Гарсіа Лорки написана за два місяці до його трагічної загибелі (1936) і вперше поставлена у березні 1945 року в Буенос-Айресі трупою Маргарити Ксиргу. Це він побудував "Дім Бернарди Альби", де, люблячи і страждаючи, спалюючи себе нерозтраченою пристрастю, замуровані жінки.

"Поки буде тривати жалоба, жоден порив вітру не повинен прорватися з вулиці до мого будинку," - повідомляє Бернарда (народна артистка України Лідія Бєлозьорова), оголошуючи після смерті чоловіка восьмирічну скорботу й прирікаючи п'ятьох своїх дочок на самотність. Але тайфун, здатний зруйнувати будь-яку фортецю, народжується в ній, коли дві її дочки закохуються в одного чоловіка...

У п'ятьох дівочих ролях задіяна молодша жіноча частина трупи: Наталія Шолом, Оксана Бандура, Жанна Андрусишена, Олена Синявська, Олена Пархоменко, Наталія Білозор, Любов Остапчук. Вони, як і образи матері Марії Хосефи (народна артистка України Клавдія Баріл), економки Понсії (заслужена артистка України Людмила Мамикіна, Ганна Цехместрук) і служниці Пруденсії (заслужена артистка України Надія Кривцун) працюють на страшну і зовні спокійну, немов епіцентр буревію, владу Бернарди.