Уперше у Вінниці Віктор Сидоренко "опустив" левітуючі фігури на 140 метрів червоного покриття

26.04.12 11:40 5376

П’ять днів у галереї сучасного мистецтва "Арт-Шик" триватиме проект "Ре візія. Моє життя в червоному".

Уперше у Вінниці Віктор Сидоренко "опустив" левітуючі фігури на 140 метрів червоного покриття

З 24 квітня по 28 квітня в галереї сучасного мистецтва “Арт-Шик” триватиме проект “Ре візія. Моє життя у червоному”. Він презентує частину проекту “Левітація” живописця Віктора Сидоренка, що наразі, за рейтингом світових журналів, входить до 20-ки найкращих проектів світу. Взимку у Маямі, де проект теж можна було побачити, кілька робіт художника розвісили по місту у якості банера виставки.

http://www.myvin.com.ua/ua/galleries/photo/183.html

Головним художнім прийомом у проекті виступає червоний колір і скульптури одягнені у кальсони.

З словами директора департаменту культури Вінницької міської ради Ірини Френкель, саме червоний колір був колись “корпоративним” кольором радянських часів.

- Наше відношення до червоного досить суперечливе. Тому завдяки мистецтву ми змінюємо відношення до нього, - говорить вона.

http://www.myvin.com.ua/ua/galleries/photo/183.html

Окрім живописних полотен і чоловічих скульптур на виставці задіяне й візуальне мистецтво. У рамках проекту участь беруть участь ансамбль “Ensemble Nostri Temporis” з проектом “Музика, яку можна побачити”, квартет “Fagotissimo” - “VIVA Tango” і вінницький художник Олександр Никитюк. Останній 26 квітня з 13 до 17 години проведе безкоштовний майстер-клас із ресайклінгу “Second life”.

- Учасники нададуть друге життя домашнім на перший погляд не потрібним речам, - розповідає Олександр. - Ми використаємо старі підноси, каструлі, те, що віджило життя, і за допомогою фарб, клею, кракелюрного лаку, золота зробимо гарні.

http://www.myvin.com.ua/ua/galleries/photo/183.html

Це друга виставка художника у вінницькій галереї. Минулого разу, майже 1,5 року тому, проект Віктора Содоренка під назвою “Ультра-С” представляв живописні полотна і левітуючі скульптури. Зараз митець у прямому сенсі уперше у Вінниці поставив скульптури на 140 м2 червоно покриття. Для цього особисто у Києві підбирав фактуру і колір ковроліну. Усе — заради червоного кольору. Хоча за кілька років (проект існує з 2008 року. — Авт.) навіть чув запитання “коли художник вийде з червоного?”.

- З чого усе почалось?

- За основу проекту у 2008 році я взяв принцип супрематичності Малєвіча, чотири фігури спортсменів. До речі, одним з трьох натурників для скульптур був я. Після виставок в Україні проект побачили закордоном. Узимку частина робіт проекту виставлялась у галереї “Miami International Art Fair”. Шість робіт виставляли, як банер виставки у місті.

- Чому червоний?

- Бо з самого початку проекту ця серія робіт була присвячена посттоталітарному минулому нашої країни. З червоним кольором у першу чергу асоціюються солдати, своєрідні фірмові знаки організації, у якій працювала людина. У нас багато асоціацій з червоним прапором, з комуністичними ідеями. Для мене червоний - це більше ніж тоталітарний режим, це швидше за усе духовна маса у якій знаходилось суспільство. Для китайців і латиноамериканців, наприклад, це не колір агресії. Хоча нічого поганого у цьому немає. На мій погляд, червоний колір збуджує до чогось хорошого. У слов’ян “красний” це “гарний”.

- У Києві на одній із виставок цей самий персонаж-людина занурюється у синій колір. Інші кольори будуть?

- Синій колір, як субстанція і середовище. Це стан. Своєрідне занурення з одного стану у інший. Це просто, як духовна субстанція для людини. Це не тільки вода, це може бути космос... Думаю, цей персонаж мандруватиме з простору у простір. Кожна людина має свій вихід, і у кожної людини він асоціюється з різним кольором. Не випадково на Сході кожна стихія вогонь, земля... має свій колір. Нас оточує якась субстанція коли ми переходимо з одного стану у інший. Але зараз він практично переходить у білий колір. Наступна виставка буде, думаю, у чорно-білих кольорах.

- Людина, як персонаж у кольсонах, залишиться постійно?

- Кольсони це така річ, яка за тотолітарної системи об’єднувала усіх: військових, ув’язнених, наглядачів... Середовище змінюються, але кальсони залишаються. Їх треба нарешті зняти.

- Який зріз суспільства Ви показуєте на цій виставці?

- У першу чергу людину, яка плаває, левітує, тобто шукає себе. Ми шукаємо вихід у нормальний європейський простір. Цей червоний простір — як можливість вийти.

- Які відгуки від закордонних відвідувачів виставки?

- У Латинський Америці дуже гарно сприймають цей проект. (Як інформують міжнародні критики найбільший успіх почули про свої роботи Віктор Сидоренко, Роман Жук і Оксана Мась. Одна з проданих робіт Віктора Сидоренка проекту Левітація” - $ 30 000. Ця сума відповідає цінам робіт сучасних європейських відомих художників. - Авт.)

- А червоний там так само сприймають, які і в Україні?

- Досить спокійно. Ніхто його не асоціює із агресією чи чимось поганим. Навпаки. Мене навіть якось запитали “коли нарешті закінчиться червоний колір?” Мовляв, досить революції.

- Ваш улюблений колір?

- Кожний етап у житті сприймає по-різному, тому й кольори різні. Останні чотири року чомусь у мене амнезія на червоний колір.

- Яку рису у людях не сприймаєте?

- Агресію.

- Жіноча фігура лише одна...

- Так. Жінка теж у спідній білизні. Бо ця тема теж ідентифікується з минулим країни. Є ще чотирьохметрова, і виконана у металі... але не у Вінниці.

- Ви багата людина?

- Духовно — так.

Фоторепортаж виставки дивіться тут:

http://www.myvin.com.ua/ua/galleries/photo/183.html

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Олександра МРУГ
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)