Барвиста музика України

02.03.10 11:45 3519

Авангард, класика, джаз - на протязі останніх декількох років у вінничан існує добра традиція музикою саме таких стилів закликати весну.

Барвиста музика України

ФОТОРЕПОРТАЖ

Музичний форум „Барви музики” в цьому році пройшов уже вдев’яте і, особливо, запам’ятався своєю різнокольоровістю. Гаслом форуму стало „Слухай українське!” і, справді, всі учасники – таланти нашої рідної землі. За шість днів форуму було представлено різноманітну музику – кожен слухач, навіть самий досвідчений, міг обрати мелодії та ритми за смаком. У рамках цьогорічних „Барв” звучали як відомі всім популярні мелодії так і непроста для розуміння мінімалістична музика. Шість вечорів – шість концертів, захоплююче цікавих та соковито-барвистих. Але про все послідовно.

Барвиста музика України

20 лютого до Вінниці, уже вкотре, завітав вокальний секстет Jazzex аби своїми дзвінкими голосами та запальними мелодіями відволікти від зимової сльоти та мряки і запевнити, не без допомоги відомої пісні з репертуару гурту „ВВ”, в тому, що весна обов’язково скоро прийде! Jazzex – це шість яскравих індивідуальностей: харизматичний Дмитро Єфименко (бас), артистична Олена Орлова (сопрано), талановитий Павло Москаленко (баритон), чарівна Інеса Качайлова (сопрано), улюбленець слухачок Сергій Юрченко (тенор) та майстерна Марина Керусенко (альт).

До речі, Юрченко є вихованцем вінницького музичного училища – саме тут ставили його виразний голос, яким він блискуче виконував того вечора арію з „Тоски”. Хоч деякі негаразди зі звуком грозилися завадити слухачам насолоджуватись чарівним співом, та їх вдалося швидко вирішити, після чого вокалісти виконали свого коронного номера „Політ джмеля”. Аплодувала втішена публіка довго і розходилася у передчутті наступних цікавих вечорів з „Барвами музики”.

І вже за два дні у краєзнавчому музеї поціновувачі хорового співу мали змогу насолодитися вокальною майстерністю земляків – камерний хор „Вінниця” з незмінним диригентом Віталієм Газінським представив програму складену з духовної музики. Звучали фрагменти літургій, „Алеллуйя” Ральфа Мануеля, „Аве Марія”. Переливаються голоси хористів і, здається, з ангелами злітають вгору. Мелодійні модуляції очищують душу, дивуєшся силі та майстерності людських голосів. Кульмінацією виступу стала класична мелодія, відома як російська пісня „Вечерний звон”. Академічний камерний хор „Вінниця”, який не так давно відсвяткував свій чвертьвіковий ювілей, не втомлюється дарувати чисте та справжнє мистецтво співу.

Барвиста музика України

Найнезвичнішим видався наступний музичний вечір. Саме його анонсували як вечір „червоної музики” і проходив він у приміщенні арт-галереї „Інтершик”, в сюрреалістичних декораціях мистецького проекту „Моє життя в червоному”, який дивує та надихає виставками, концертами, перформансами. Анонси обіцяли бажаючим послухати музику Джона Кейджа, відомого американця-авангардиста. А, насправді, Кейджа можна було навіть побачити та почути практично особисто! Як це можливо? Адже цей невгамовний сміливий новатор помер у Нью-Йорці ще 1992 року. Лише на один вечір відомий вінницький ведучий концертів та тв-програм Олег Семко перевтілився у композитора.

Він вийшов у зал картинної галереї з відерцем й жменею камінців та почав експресивно розповідати переживання авангардиста від першої особи, відділяючи смислові частини киданням камінця на днище пустого відра. Вжившись у роль, він чергував різкі звуки та, наступаючу після них, тишу, розповідаючи про життя та відчуття людини, що відшуковувала тишу в звуках та звуки в тиші. Гімном любові до тиші „прозвучав” твір „4:33”. Кожна людина чує звуки індивідуально, тут же кожен з присутніх міг вслухатись у свою тишу: на протязі 4 хвилин та 33 секунд панує саме вона. Твір Джона Кейджа - це чиста дошка, на якій оточуючий світ ненавмисними звуками пише свою музику. Публіка поставилася уважно до препарованого мистецтва авангардної музики. Це був цікавий та корисний експеримент, після якого ще довго ділились враженнями.

Наступного вечора ділилася з слухачами думками про брак тиші, зосередженості та спокою в сучасному світі, зовсім інша людина, наш земляк та сучасник. Це був композитор Володимир Петрович Губа, на чий творчий вечір завітали десятки діточок – учнів музичних шкіл міста разом з батьками. Адже презентувалось видання нотної збірки для дітей з назвою „В колі образів, тонів і мрій”. Юні шанувальники випитували у майстра про його перший написаний твір, а потім кожен грав п’єску авторства маестро. І гостро відчувалася весна, як квінтесенція юності та великих сподівань, коли талановиті діти грали власні твори. Володимир Губа побажав юним непосидам зосередженості та уваги, радив шукати натхнення у прекрасних класичних творах Шумана, Моцарта, Баха та інших. Пан Володимир сідав за інструмент та експромтом відтворював людські почуття у музиці на запит слухачів. Він грав закоханість, він грав романтику, мрію, і велемовні звуки фортепіано сповнювали приміщення. Довго не хотіли відпускати маестро: схвильовані дитячі очі випромінювали захоплення, кожен хотів подякувати, здобути автографа, отримати пораду.

Анатолій Шевченко, як і Володимир Губа, прожив на цьому світі вже 72 роки. І хоч народився він в Україні, але значну частину свого життя присвятив музиці Іспанії, а саме запальному фламенко. Пана Анатолія називають чарівником гітари. Послухати як звучить гітара в його руках мав можливість кожен, хто завітав до виставкової зали обласного краєзнавчого музею на творчий вечір гітариста-віртуоза. Мелодійним перебором струн та гулкими постукуваннями по грифу, швидкі пальці незбагненно вигаптовують багатоголосу мелодію.

Слухачі були вражені наскільки багатющий репертуар у майстра: він грав і свою відому Карпатську рапсодію „Вітер з полонини” і „Перуанський танець” (у залі саме експонується виставка „Багатолика Перу” Володимира Козюка), і думу присвячену українському філософові Г. Сковороді і п’єсу „Ніагарський водоспад”. А у фінальній частині виступу звучало пристрасне фламенко: дружина пана Анатолія, Наталія, читала вірші Федеріко Гарсії Лорки та вистукувала кастаньєтами ритм, – слова та звуки сплітались у нестримний вихор і уява малювала полум’яних танцівників: різкі вигини рук, тендітне перебирання пальцями, запальні рухи...

Ну, а завершувався дев’ятий форум „Барви музики XX-го сторіччя. Авангард. Класика. Джаз” виступом вінницького муніципального оркестру „ВінБенд”. І не просто виступом, а святкуванням двохліття. Грали класичні джазові та популярні мелодії, співали солістки Ольга Плакидюк та Оксана Славна. В репертуарі пісні, які у всіх на слуху („Hello, Dolly”, “Cantaloupe Island”, “The Girl from Ipanema”, “I feel good”), які завжди приємно переслухати знову у виконанні земляків.

Звуки фестивалю стихають, поступаючись місцем дзюркотінню струмочків та привітному вітерцю – уже весна.

ФОТОРЕПОРТАЖ

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Тимченко Лариса
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)