Інтерв'ю з міським головою Вінниці Володимиром Гройсманом

30.01.12 10:53 7486

Про медицину, транспорт і не тільки

Інтерв'ю з міським головою Вінниці Володимиром Гройсманом

Вінницю сьогодні беруть за приклад розвитку майже всі обласні центри України. Тільки торік досвід нашого міста вивчали делегації до 50 муніципалітетів.

Але в самій Вінниці, коли впроваджується майже кожна новація, розпочинається іноді досить гаряче обговорення усіх "за" і "проти" самими вінничанами. І це насправді дуже радує міського голову Володимира Гройсмана. Тому що діалог влади з громадою, діалог у самій громаді дає можливість усвідомити спільні інтереси, визначитись, що насправді означає бути патріотом міста, впливати на його майбутнє. Про сьогоднішні дискусії навколо маршруток і реформування медицини та про те, як буде змінюватись Вінниця у 2012 році і далі, наша розмова з міським головою.

- Володимире Борисовичу, днями Ви відсвяткували свій черговий день народження. Такий день завжди є приводом осмислити прожитий рік і подумати про плани на майбутнє. Оцінюючи минулий рік, скажіть, які моменти були найбільш радісними?

- Найбільш радісною подією в особистому житті було народження сина. Я давно про це мріяв, і вдячний своїй дружині за те, що вона подарувала мені сина. А в роботі… Напевно, відкриття реконструйованого майдану Незалежності, який з перших днів став живим місцем. Тут завжди люди - зустрічаються, спілкуються, відпочивають. Це означає, що вибрано правильний підхід. Адже будь-яка площа, сквер - вони повинні служити громаді. А взагалі було багато хороших подій в минулому році…

- А найбільш важкі моменти?

- Коли ми зрозуміли, що наш підхід до реформування медичної галузі не сприйнятий у повній мірі у Києві і пілотний проект буде реалізовуватись дещо за іншим сценарієм. І другий момент - рішення про зміну мережі маршрутних перевезень у місті.

- Ви сходу торкнулись двох тем, навколо яких сьогодні у місті точаться найбільш гострі дискусії…

- Моє розуміння своєї відповідальності перед вінничанами, перед тими людьми, які довірили мені право працювати міським головою, полягає в тому, щоб не ухилятись ні від обговорення, ні від розв’язання тих проблем, які хвилюють людей, навіть якщо це далеко не просто.

- У чому суть тих змін, які сьогодні відбуваються у медичній галузі міста?

- Те, що на державному рівні почали займатись медициною, я підтримую обома руками. Стан цієї галузі до останнього часу нагадував важкого хронічного хворого, якого навіть не пробували всерйоз лікувати. І з цим потрібно було щось робити, і ті зміни, які необхідні, надзвичайно складно здійснити. Наше бачення дещо відрізнялось у підходах до цих змін. Ми вивчали досвід різних країн, і я розумію, що та модель, яка закладена в закон про пілотний проект, який був затверджений у 2011 році і який сьогодні визначає наші кроки і у місті, подібна до моделі, реалізованої зокрема в Польщі чи в Грузії. Закон передбачає зміщення акценту на первинну ланку і на сімейну медицину - і вона залишається на міському рівні. Він також передбачає, що вторинна ланка - лікарні - переходить у підпорядкування області. Також має відбутись централізація швидкої допомоги в єдину державну службу - і ми теж втратимо контроль за якістю її роботи.

Наша точка зору, яку ми відстоювали у різних кабінетах в Києві, полягала в тому, що на сьогодні на рівні великих міст, міст обласного значення такі кроки передчасні. Ми були за те, щоб принаймні у перехідний період місто залишалось самостійним госпітальним округом, у якому ці три складові працювали б у тісному взаємозв'язку. Ми були за те, щоб на рівні міст спочатку відпрацювати оптимальний маршрут пацієнта, здійснити профілізацію лікарень, оптимізацію ліжкового фонду там, де необхідно, забезпечити перепідготовку сімейних лікарів, запровадити електронну медичну картку, елементи страхової медицини. А вже потім, підтягнувши одночасно рівень сільської медицини, вводити і міську, і сільську медицину в єдину систему. Але закон ухвалено і ми маємо діяти у відповідності до того, що ним передбачено.

- Перетворення поліклінік у центри первинної медико-санітарної допомоги - вимога закону?

- Так. Це перше завдання, яке перед нами поставлено і ми повинні були ухвалити відповідні рішення. Незважаючи на те, що потрібен буде час, щоб підготувати дійсно кваліфікованих сімейних лікарів - адже це не тільки знання, а й практика. Незважаючи на те, що не всюди є належні умови, щоб в одному приміщення приймати дорослих і дітей. Незважаючи на те, що бракує обладнання, яке б на первинному рівні дозволяло здійснювати кваліфіковану допомогу. Але тепер всі ці проблеми ми будемо розв’язувати вже у ході реформи.

І серед наших першочергових кроків, які ми запланували - реорганізація реєстратур у служби рецепшн (тут нам допомагає досвід "Прозорого офісу"), запровадження електронних карток пацієнтів, перепідготовка медичного персоналу, поліпшення забезпечення центрів обладнанням і створення муніципального діагностичного центру завдяки підтримці МЗС Ізраїлю. Минулого тижня нас проінформували, що тендерні процедури в Ізраїлі завершені, ми приступаємо до реконструкції приміщення першого поверху поліклініки на Київській. У цьому нам допомагає також Фонд Петра Олексійовича Порошенка.

Що стосується подальших кроків, то вони теж визначаються законом. Але до їх реалізації будемо підходити виважено. І я вдячний нашому губернаторові Миколі Васильовичу Джизі за те, що він поділяє нашу занепокоєність можливим погіршення якості надання лікувальних послуг і не спонукає нас ці кроки форсувати.

- І одночасно з цим, Ви розпочинаєте ряд реформ у місті, вже за власною ініціативою?

- Справді, у 2011 році і на початку цього року ми розпочали ряд проектів, повна реалізація яких відбудеться за декілька років. Я хочу пояснити одну дуже важливу, на мій погляд, річ. Ми прагнемо перетворити Вінницю на комфортне, сучасне європейське місто. Це означає відповідний рівень якості життя вінничан в усіх сферах. Що ми маємо сьогодні? Я міг би говорити про наші досягнення в ремонті доріг, освітленні вулиць, скороченні черги в дитячі садки тощо. Але, думаю, вінничани все це прекрасно знають і бачать. Питання в тому, що на часі зміна самої системи функціонування міста, пріоритетів його розвитку, закладених в минулому, принципових підходів до розв’язання міських проблем. Мова про управлінські рішення іншого рівня. Якщо йдеться про такі проблеми як забезпечення належного прибирання міста, то таке вирішується відносно просто, якщо є бажання їх вирішити. Треба визначити, в чому проблема, придумати і запровадити нову схему роботи, забезпечити ресурси, в тому числі технічні умови, і налагодити контроль. Але вже такі проблеми, як, наприклад, утилізація сміття з допомогою таких простих схем не розв’язується. Можна радіти тому, що місто стає чистішим, і закривати очі на те, що в іншому місці тим часом визріває нова, ще більш серйозна проблема, яка через пару років може звести нанівець всі сьогоднішні зусилля. Мова про системні проблеми, які вимагають відповідно системних і стратегічних рішень на випередження.

- Проблема зміни схеми маршрутних перевезень з цієї серії?

- Транспортна проблема - одна з найскладніших проблем у розвитку сучасних міст. Про це говорять всі фахівці з питань міського розвитку. Перед містами, які розвиваються стихійно, раніше чи пізніше ця проблема встає в таких масштабах, що місто просто захлинається. Ті кроки, до яких ми сьогодні тільки підступаємось, в європейських містах, у сусідній Польщі, наприклад, починали робити ще в середині дев'яностих, здійснюючи поетапно кроки, які подекуди болючі, які вимагають відмови від певних звичок, руйнування стереотипів. У результаті вони сьогодні мають зовсім іншу ситуацію - і будь-хто, хто бував за межами України, це підтвердить. Але ми не можемо порівнювати те, що вони мають сьогодні, з нашою ситуацією. Ми повинні порівнювати те, що є у нас сьогодні з тим, що у них було десять і більше років тому. І розуміючи це, ми можемо вибирати - або займати страусину позицію і чекати, доки проблема загостриться настільки, що її вже не можна буде не розв’язувати - але тоді це буде набагато складніше, або починати сьогодні.

Власне, саме така проблема постала перед нами з маршрутними перевезеннями - 22 лютого закінчується строк дії до 80 % договорів. Або ми починаємо перебудовувати роботу міського громадського транспорту - в тому числі спираючись на те, що вже зроблено для модернізації його парку, або ж ми консервуємо ситуацію ще на декілька років, ризикуючи при цьому втратити комунальний громадський транспорт взагалі, а це - основний соціальний перевізник, яким користуються пільгові категорії.

- Але мешканці міста, оцінюючи запропоновані зміни схеми перевезень, тривожаться з приводу того, що вона викличе незручності?

- Потрібен час і бажання, щоб звикнути до будь-яких змін. Першого результату ми вже досягли - більшість перевізників погодились принципово з тим, щоб маршрутні таксі працювали в єдиній мережі з іншими видами громадського транспорту. Сьогодні це основа, на якій ми вже спільно - і представники профільного департаменту, і трамвайно-тролейбусного управління, перевізники, і фахівці технічного університету можемо відпрацьовувати реалізацію цього принципу.

Якщо говорити про незручності, то є три головні проблеми, розв’язання яких ми спільно відпрацьовуємо - час доїзду, завантаженість транспорту на маршрутах і вартість проїзду. У процесі цих обговорень ми визначаємо, де дійсно можуть бути "вузькі місця", і коригуємо схему ще на етапі її впровадження - низка таких коригувань здійснена на минулому тижні. Що стосується вартості проїзду, то питання, яке сподіваємось вирішити вже найближчим часом з врахуванням усіх інтересів - це зміна вартості проїзду на коротких маршрутах і гнучкі варіанти оплати проїзду з допомогою проїзних квитків.

- А яка кінцева мета?

- Формування єдиної високоякісної мережі громадських перевезень і розвантаження магістралей міста. Не поєднавши в одну систему маршрутні перевезення і громадський транспорт, ми на декілька років втратили б шанс до цього підступитись. Важливо і те, що збереження комунального транспорту (а ТТУ - на 100% власність територіальної громади!), дозволяє утримувати вартість проїзду на доступному рівні - ми вже проходили ситуації, коли приватні перевізники шантажували місто і вимагали підвищення ціни проїзду.

- Як враховується і буде враховуватись при цьому громадська думка?

- Дуже хороше питання, і я надам на нього дві відповіді. Технічно - у нас є багато каналів зворотного зв'язку, в дієвості яких більшість вінничан переконались. Всі зауваження, які поступають на телефон "Цілодобової варти" 15-60, через мережу Інтернет, з інших джерел - опрацьовуються тією робочою групою, про яку я вже згадував, і перед якою стоїть завдання - мінімізувати можливі незручності як на етапі підготовки до впровадження, так і в адаптаційний або тестовий період, який триватиме три місяці.

Але є і другий бік цього питання. На мій погляд, ця ситуація дає усім нам шанс на рівні міста відпрацювати нову модель розв’язування проблем, які стосуються усіх або майже усіх членів нашої територіальної громади, і зрозуміти для себе, що таке відповідальна позиція кожного. Є багато ситуацій, у яких кожен з нас може керуватись тільки тим, як особисто мені простіше і зручніше. Керуватись винятково своїм сьогоднішнім інтересом. Кинути сміття не в контейнер, а по дорозі, увімкнути музику на повну гучність посеред ночі, поставити свою машину посеред вулиці. І в тому числі - наполягати на тому, щоб маршрутне таксі їхало від мого під'їзду безпосередньо до місця моєї роботи. Не враховуючи при цьому інтереси інших членів громади та навіть свої власні, але, можливо, більш віддалені інтереси - чим дихаємо ми і наші діти, як пересуваються по місту школярі, люди поважного віку, пільговики тощо. І в кінцевому рахунку - в якому місті ми хочемо жити.

І якщо ми почнемо дивитись на ситуацію з цієї точки зору, з точки зору наших спільних інтересів як мешканців міста, як членів однієї територіальної громади, то, можливо, для нас не є такою вже катастрофою те, що нам потрібно буде пройти додаткові 100 метрів пішки, безпечно проїхати на трамваї замість маршрутки тощо. На мій погляд, у цьому і полягає головне питання - хто я, просто споживач послуг цього міста чи вінничанин, від слів, переконань, дій якого залежить те, в якому місті живу я і житимуть мої нащадки. І своє завдання голови місцевого самоврядування я бачу у цій ситуації в тому, щоб сприяти усвідомленню нами наших спільних інтересів.

Повторю ще раз - ми все зробимо для того, щоб мінімізувати незручності при переході до нової системи, але водночас я дуже розраховую на те, що ми спільно зробимо крок для розуміння того, що нас об'єднує. Тому що легко бути патріотом свого міста, якщо це від тебе нічого не вимагає. І, можливо, ця ситуація уперше дає нам можливість подивитись на своє ставлення до свого міста по-іншому.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Місто
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)