Открытое обращение газеты "РЕАЛ" к газете "33-й канал"

08.09.13 01:52 5104

Открытое обращение «РЕАЛа» к самой тиражной газете Винничины: «33-й канал», прекращайте фантазировать и спекулировать на трагедии

Открытое обращение газеты "РЕАЛ" к газете "33-й канал"

Гибель при невыясненных обстоятельствах юной девушки в Гайсинском районе смело можно отнести к резонансным событиям ушедшего лета. Земляки Ани скорбят. Все близко к сердцу восприняли известие о смерти по сути ребенка. В ее родном селе Харпачка говорят разное о том, что случилось с девушкой и кто в этом виноват.

При этом люди не только надеются, но и верят, что следствие установит личность виновника, а суд вынесет ему справедливое наказание. Однако пока расследование тормозят объективные обстоятельства. Судмедэксперты не готовы назвать причины смерти девушки и «вооружить» правоохранителей сведениями, которые помогли бы подтвердить чью-либо причастность к убийству.

Смерть ребенка – горе для родных, близких, знакомых. Когда тело находят в поле, можно предположить, что человека убили. Сообщая об этой трагедии 13 августа на сайте, а 14-го в газете, «РЕАЛ» постарался максимально корректно и сдержанно изложить факты.

«После исчезновения 15-летней девушки в селе Харпачка и обращения матери в милицию 23 июля сотрудники Гайсинского РОВД, как и положено в таких случаях, открыли уголовное производство по факту умышленного убийства. Поиски не дали результата, а вечером 7 августа в районе сел Ярмолинцы и Басалычивка того же Гайсинского района во время уборки зерновых комбайнеры обнаружили женский труп – на поле. Пропавшая ли это девушка, пока не ясно…

Как поясняют в секторе по связям с общественностью УМВД Украины, поскольку гнилостные проявления на трупе не позволяют опознать, кому он принадлежит, это предстоит сделать судмедэкспертам. Тело направлено в областную СМЭ для проведения ДНК-экспертизы и прочих исследований. Также именно судебным медикам предстоит сказать, имеются ли на теле следы насильственной смерти», - такую статью опубликовало тогда наше издание.

Стоит отметить, что уже на следующий день после обнаружения тела девушки, «РЕАЛ» располагал неофициальной информацией об этом из прокуратуры области, причем, записанной на диктофон. Источник высказал предположение, что девушку якобы пытались сжечь. Поскольку это не подтверждалось официально, подобное предположение редакция решила не писать в статье.

Наши коллеги из «33 канала» 14 августа опубликовали материал «14-літню дівчину зґвалтували і спалили. Справа Оксани Макар вже буде і на Вінниччині?», где указали следующее:

«Весь Гайсинський район гуде. Село Харпачка, де проживала 14-річна Аня Химич, готове повстати проти нелюдів, що вчинили так ще, по суті, з дитиною – 14-річною неповнолітньою, яка пропала ще 16 липня і яку донедавна вважали безвісти зниклою та всюди шукали рідні, односельці, правоохоронці…

Аня проживала з мамою, що мала інвалідність, батька у неї не було. В той вечір вона запропонувала своїй подрузі піти на прогулянку з двома односельцями – Василем та Олександром. Але подругу не відпустили батьки… Далі сліди дівчини пропадають. Останній дзвінок із телефону прозвучав пізно ввечері… і все.

До дня, коли механізатор, який працював на полі біля Ладижинської дамби, раптом не побачив страшну знахідку – обвуглений труп… Хто і навіщо це зробив – покаже слідство.

Після проведених експертиз було встановлено, що обвуглене тіло – це і є та сама зникла Аня. Хто вчинив так із Анею, яка перенесла ті ж муки, що й Оксана Макар, і справа якої стала резонансною на всю Україну, покаже слідство…

Однак обурені читачі вже називають підозрюваного (-них?) За їх інформацією, це вчинив місцевий житель, який поки що прикрився дуже дорогими адвокатами та впливовими покровителями.

Люди обурені – чому вони досі мешкають поряд із людиною, яка, скоріше за все, вчинила цей страшний злочин?

– Так, – заявляє мешканець села, який побажав бути невідомим, - у чоловіка є алібі. Його вагітна дружина заявляє, що він був із нею в ту ніч. Але цим вона просто його покриває, бо багато хто із їхніх приятелів уже проговорився, що у ту ніч вона телефонувала всюди і його шукала…

Крім того, стала відома й інша деталь: вже о 5-й ранку телефон спаленої дівчини був у користуванні і о 5-й ранку із нього дзвонили… Щоправда, в нього заклали другу карточку, замітаючи сліди… Найцікавіше, що якраз той телефон раптом опинився у підозрюваного, але він заявляє, що його купив у невідомих.

Хіба такі аргументи не шиті білими нитками? Хіба це дозволяє злочинцеві з його спільниками з таким алібі продовжувати вдавати із себе невинуватого? Куди дивляться прокуратура, представники влади, невже чекають, доки все село з вилами піде у похід та повстане громадськість, як це було у Миколаївській області?».

Сперва «РЕАЛ», невзирая на то, что эта статья в «33-м» буквально пропитана предположениями, порадовался за коллег, которые собрали более полную информацию «с места событий» и пусть и расплывчато, но указали на того, кто причастен к убийству. Но… В заголовке звучит утверждение об изнасиловании и сожжении, а из текста материала следует, что проведенные экспертизы подтвердили, что тело было обугленным. Не понятно, на основании чего делаются такие заключения?.. Это же ничем не подтверждалось (и на сегодня, спустя почти 3 недели, тоже не подтверждено!).

Если речь шла о предположении односельчан погибшей девушки или самой редакции, то нужно это четко обозначать, иначе не только «органы», но и обычные читатели, тыча в газету пальцем, сетуют, что, мол, печатают «одни выдумки» и «нечего верить этим журналистам». Наверное, десятки винницких журналистов «на своей шкуре» ощутили подобные порой незаслуженные упреки из-за «творчества» некоторых местных акул пера.

Так вот, прежде чем публиковать следующий материал «РЕАЛ» в буквальном смысле слова «вынес мозги» нашей милиции, чтобы получить хоть какую-то официальную информацию. На основании нее 16 августа на сайте, а 21-го в печатной версии была опубликована статья «Найденный комбайнерами труп девушки журналисты «изнасиловали» и «сожгли». Приведем тот материал полностью:

«Судмедэкспертиза пока не установила причины смерти 15-летней Ани, мертвое тело которой вечером 7 августа комбайнеры нашли в районе сел Ярмолинцы и Басалычивка Гайсинского района. Между тем, в некоторых СМИ уже заявляют об изнасиловании девушки, сожжении трупа и конкретном подозреваемом.

Как сообщили «РЕАЛу» в УМВС Винницкой области, на самом деле следствие не располагает подтверждением фактов насильственной смерти, полового контакта и уликами в отношении «подозреваемых», потому что таковых вообще нет.

Уточним, из дому девушка ушла в 22 часа 16 июля, якобы погулять с друзьями. Мама заявила в милицию о пропаже ребенка 22 июля. Сразу же после обращения жительницы села Харпачка Гайсинским РОВД было открыто уголовное производство по факту умышленного убийства. Как поясняют в секторе по связям с общественностью УМВД, факт сожжения не подтвержден, однако судмедэксперты отмечают значительные гнилостные изменения, которые не позволили даже по внешности опознать девушку. Личность погибшей ее мать идентифицировала по вещам. Кроме этого, судмедэксперты проводят ДНК-экспертизу и гистологическое исследование тканей, чтобы хоть как-то сориентировать следствие и приблизить правоохранителей к выяснению причин гибели подростка».

Одновременно в «33 канале» вышла в печать статья «Вбивство та спалення 14-річної Ані посіяло паніку…», где о сожжении и изнасиловании говорится лишь как о предположении людей. (Видимо, «подействовала» наша статья). Снова приводим текст в оригинале:

«Чому злочин, аналогічний тому, що стався з Оксаною Макар, досі не розкритий, хто покриває злочинців? На місце виїхав кореспондент, щоб з’ясувати всі обставини шокуючої «НП».

Дівчину з села Харпачки, як ми вже повідомляли, по-звірячому вбили і намагались спалити в полі. Як сумнозвісну Оксану Макар з Миколаївської області чи жертву міліціонерів з Врадіївки, теж на Миколаївщині. А вбивця чи вбивці дитини досі на волі. І це дуже непокоїть місцевих жителів,.. бо ж наступною жертвою може стати будь-хто...

Хто це вчинив — чергові мажори, але вже з Вінниччини, через вседозволеність і відчуття безкарності, маніяк, що захотів повторити сумний подвиг вже відомих і затриманих паліїв такої ж беззахисної дівчини чи просто безумець?.. Місцеві жителі приписують сюди вже і містику, бо так рано з життя йде вже третя людина цієї родини. Кажуть, мученицьку смерть дівчинці передрікали... (Спрашивается, зачем городить этот огород с мажорами и маньяками, если и ранее, и позже «33-й» пишет, что есть некий местный подозреваемый? – «РЕАЛ»)

Життя Ані Химич було не з легких. Мати — інвалід третьої групи з дитинства, є ще десятирічний братик, теж інвалід. І 93-річна прабабуся — бабуся батька Ані, який помер, а вона поховала молодою доньку, такого ж онука і ось вже правнучку. Жили без особливих статків, чим могли – допомагали їм сільська рада і односельці.

– Дочка завжди казала мені, якщо кудись йшла. Та особливо не їздила нікуди, лише у сусідні села до родичів, про що я завжди знала. Але раз познайомилась із хлопцем у Інтернеті і їздила до нього у Барський район. Товаришувала із декількома нашими дівчатами, — розповідає, втираючи сльози, мати спаленої дівчинки Сніжана.

– Аня на канікулах із задоволенням відвідувала шкільний літній табір, їздила до санаторію у Козятинський район. Але довго там не була. Буквально з перших днів стала проситись додому. Телефонувала сусідці по декілька разів на день, аби та її забрала. Врешті жінка поїхала за Анею та привезла її додому. Мені вона казала, що там їй не подобалась поведінка дітей. Можливо, були інші причини, про які вона не розповіла. Повернувшись додому, донька стала замкнутою. Того фатального вівторка, 16 липня, десь о пів на восьму вечора Ані хтось зателефонував на мобільний. Донька швидко вдяглась, взяла зарядний пристрій до мобільного телефону і пішла. Куди — не сказала. Я бачила, як Аня піднялась нашим городом догори, де вулицями, полями та посадками можна пройти до сусідніх сіл Ярмолинців, Басаличівки, дістатись і до Ладижина. Відтоді про дочку я нічого не знаю.

Не телефонувала Ані, бо не мала грошей на рахунку. Кидала лише СМСки, на які не було відповіді. Згодом пішли розмови, що Аня йшла до сусідніх сіл і буцімто просила когось: «Говори зі мною, бо мені зараз страшно». Віталась із нашими людьми, які пасли худобу за Харпачкою. Донька увечері, бувало, боялась вийти з хати на подвір’я, просила, аби я ходила із нею. А тут пішла, коли сутеніло, — згадує мати дівчинки. — Тривога не покидала мене, бо від доньки так і не було жодної звістки. Згодом чула, що Аню буцімто бачили на греблі Ладижинського водосховища з трьома незнайомими хлопцями. А ще тими ж днями на ринку в місті зі старшим чоловіком. Я все думала, що Аня повернеться... Поповнила рахунок, постійно телефонувала їй. Втім був відсутній зв’язок. Врешті наприкінці липня звернулась до соціального працівника, сільради і міліції.

– Щойно нам стало відомо про зникнення дитини, ми вжили усіх заходів. Працівники міліції опитали матір та прабабусю дівчинки, сусідів, односельців, інших дітей, працівників школи. У Харпачці та у сусідніх селах розклеїли орієнтування із фотографіями Ані, показували їх людям, — згадує секретар сільської ради Харпачки Валентина Урядник. — Міліціонери, солдати, небайдужі люди обстежили поля, лісопосадки, закинуті приміщення. Але Ані ніде не було.

А 7 серпня комбайнери працювали на ячмінному полі між Басаличівкою та Ярмолинцями. Один механізатор і побачив щось чорне серед жовтих стебел ячменю. Це було людське тіло...

– Як розповіли люди, покійна лежала у двохстах метрах від автошляху. Обличчям до землі, її руки були під тілом. Наче волочив хтось її за ноги, були приспущені шорти. Обпалена голова та волосся, ліва рука обвуглилась. Обгоріла і курточка дівчинки, але жертва не згоріла повністю, — згадує колишній голова сільської ради Ярмолинців та далека родичка Ані Галина Колісніченко. — Може, бідолашну дитину спершу задушили, потім приволокли у поле і кинули. Можливо, згвалтували. Потім ще й намагались спалити, але була волога погода, то не розгорілось полум’я. А у ячмені росте люцерна, яку важко підпалити. Певно, це сталось досить давно, бо тіло майже згнило. А ще спека! Телефону, речей не було. Ми припускаємо, що її вбили не у полі. Може, її ще живою спалили!

Люди пригадують, що у полі бачили слід коліс машини, що не доїхала до того місця, де знайшли Аню. Може, то була навіть підвода...

Мати Ані упізнала свою дитину на фотографії саме за чорною легенькою курточкою.

Уся Харпачка, навколишні села, Гайсин провели минулого понеділка у останню путь Аню у закритій труні...

«Колись хлопця-солдата з нашого села на війні в Афганістані вбили, то його ховали у цинковій труні. А це дитину в мирний час!» – згадує Валентина Урядник.

Плакали діти і дорослі, не соромились сліз... Поклали святкову сукню до труни убієнної дівчинки, яка мріяла про щастя, радість собі, рідним і близьким, гарне весілля. Люди ще згадували, що колись сільський священик отець Антоній, який на схилі віку звів у Харпачці величний храм і помер у 90 років, передрікав Ані долю мучениці. Змалечку із прабабусею Аня відвідувала церкву і, коли ще не вміла читати, вголос повторювала слова молитов слідом за священиком...

Першого вересня Аня мала йти у дев’ятий клас сільської школи...

– У їхньому класі було всього 16 дітей. Нині вже 15. Аня ніколи нічого поганого не робила. Вчилась як могла. Весела, дуже комунікабельна, ні з ким серйозно не конфліктувала. Ніколи не переносила негаразди на школу і на друзів, — з сумом згадують директор Харпацької школи 1-3 ступенів Василь Химич і класний керівник дівчинки Лідія Коц. — Активно виконувала доручення, брала участь у художній самодіяльності.. Дуже любила співати й танцювати. Однак Аня була довірлива і щира. Вірила людям, тягнулась до них, хоча ми її попереджали, що є різні люди, зокрема із дуже лихими намірами.. Ми не уявляємо, яке буде в нас перше вересня без Ані.

За висновком судмедекспертів школярка загинула 17 липня, а причина її смерті не встановлена. Чи дійсно вона загинула тоді? Може, її тримали у полоні, знущались, гвалтували, били. Потім вбили і кинули подалі від людських очей? — припускає Сніжана Химич. — До кого Аня йшла того вечора? До своєї смерті? Може, її зустріли десь на дорозі і позбиткувались досхочу? Забрали телефон, кажуть, що потім його знайшли міліціонери... І буцімто хтось ще дзвонив з нього.

У Харпачці багато хто впевнений, що вбивцю чи вбивць Ані слід шукати у трикутнику між селами Гайсинського району та містом Ладижином. Припускають, що біда із дівчинкою могла статись біля численних баз відпочинку, кафе, ресторанів на березі Ладижинського водосховища, де завжди багато відпочивальників, або у місті. Кажуть, буцімто «затримали когось із телефоном дівчинки, а він пояснив, що телефон купив у Ладижині за 50 гривень». А коли Аню ще шукали, то дорогою курсував чорний чи сірий «ВАЗ 2115». Наче спостерігав за кимось...

У СЗГ УМВС області повідомили, що відкрите кримінальне провадження, триває слідство. Чи є нині затримані або підозрювані — не коментують. Неофіційно — причина у новому кримінально-процесуальному законодавстві. А читачі нашої газети мають на це свою думку.

– Найстрашніше, що вбивці безкарно ходять поруч із нами та нашими дітьми, під прикриттям якихось впливових персон цілком впевнено почувають себе. Заминання справ Оксани Макар та у Врадіївці призвело до народного повстання на захист честі і справедливості. Невже нам доведеться стати на захист честі та гідності Ані Химич? А тим, хто, можливо, зараз захищає вбивцю, варто пам’ятати, що всі ми ходимо під Богом. І біда може завітати до кожної людини та її рідних і близьких, незважаючи на титули, звання, соціальний статус». Конец статьи в «33-м».

О том, что девушку может быть (!) изнасиловали и пытались сжечь, говорят, как следует из статьи, мать и местный житель. Они предполагают, что такое могло быть… А издание убийство, изнасилование и сожжение преподносит как подтвержденный факт. Горе близких Ани можно понять. Смерть девушки – невосполнимая утрата, но это не повод для издания самостоятельно утверждать, как и от чего она погибла. Разве нет?.. При этом в «33 канале» обиделись на публикацию в «РЕАЛе». Вероятно, не столько сама последняя статья, сколько заголовок «задел» коллег. (Но он является аллегорией и соответствует действительности!) Поэтому уже спустя неделю эта газета ответила, по сути, «обвиняя» «РЕАЛ» в публикации «заказной» статьи. Их шедевр вышел под таким заголовком - «Аню таки по-звірячому вбили і спалили…». (Заметьте, об изнасиловании уже ни слова, - «РЕАЛ»). Приводим оригинал: «Дивно, що колеги із інших ЗМІ допомагають покривати цей злочин і звинуватили наших журналістів у тому, що вони все вигадали (не всё, а только то, что есть подтверждение экспертизы об изнасиловании и сожжении, - «РЕАЛ»).

Убивство та спалення 14-річної школярки Ані Химич із села Харпачки Гайсинського району, про яке продовжує повідомляти наша газета та яке хтось ретельно хоче покрити та приховати, набуває непередбачуваних поворотів. Так, в одній із вінницьких газет з’явилась явно замовна публікація про те, що це все, мовляв, вигадки наших журналістів. Цікаво, що журналіст при цьому посилається на заяву прес-служби УМВС… І це в той час, коли наш кореспондент спеціально виїжджав на місце подій і опитував реальних свідків та близьких людей цієї школярки, селян, які живуть у страху вже не один тиждень, бо ж убивця досі продовжує жити серед них…

І ось стало відомо, що наведені факти вже знайшли офіційне підтвердження. За останніми висновками експертів, на тілі покійної Ані дійсно виявлені сліди опіків: обгоріли голова та рука, ще перелом ключиці – все це ознаки насильницької смерті. Скоріш за все, дівчину спочатку катували, а потім у полі накрили соломою і намагались спалити. Але вона була мокра, тому труп і не згорів до кінця, - припускають судмедексперти. Отже, дівчинка дійсно прийняла дуже мученицьку смерть. Та вогонь, час і спека все ж таки не змогли навіки знищити сліди страшного людського злодіяння… І саме ці висновки нині дають надію найдосвідченішим оперативникам та слідчим розкрити таємницю страшного вбивства та встановити вбивцю ні в чому не винної дитини.

Нас дуже дивує позиція окремих наших колег. Бо коли небайдужі громадяни, принципові журналісти співчувають родині Ані Химич і докладають усіх зусиль, аби страшне вбивство не покривалось, то інші виконують «нечистоплотні» замовлення, голослівно заявляючи про свою незалежність… Як можна було писати таке: «Це все вигадки журналістів, а жодного вбивства, тим більше спалення покійної, не було. Просто лежав собі в полі два тижні труп дівчини, поки його не знайшли комбайнери». (Уважаемые читатели, мы специально в начале этого материала дословно привели свою статью от 14 августа – найдите там эту цитату. И близко нет… - «РЕАЛ»).

Отже, напівзогнилі трупи в нас мають валятись чи не в кожному полі або на вулиці,.. і це нормальне явище, головне, щоб не спалені? Це що – поле бою у воєнні роки? Цікаво, а як читати цю замітку рідним та близьким покійної Ані, її односельцям, учителям, хто плакав та клав вінки на закриту труну, у якій дівчинку поклали навіки в землю? А чи не є це спробою руками такого журналіста відвернути увагу людей від цього страшного злочину, «замилити очі», покрити його винуватців або причетних до нього? Бо Аня, на жаль, уже нічого не скаже на свій захист… А кому ж нині вигідно замовчувати правду у справі вбивства дівчинки? І чому?»

Вкратце подведем итог материала коллег: есть вывод судмедэкспертов, в котором подтвержден факт сожжения, приведена цитата, которая в «РЕАЛе» никогда не публиковалась, а также как «изюминка» звучит упрек в «нечистоплотном заказе» и «замыливании глаз руками журналиста». Снова риторика, без фактов. Коллеги опять путают собственные предположения с достоверной информацией, которую могут подтвердить. Это называется подменой понятий. Да и в чем «заказушность» тоже не ясно, не пояснили… Поэтому и оправдываться не станем. Ладно, пусть так. К сожалению, у нас иногда во всем хотят видеть «происки врагов»…

В материале коллег указывалось о заключении судмедэкспертов. Это уже интересно. С информационным запросом «РЕАЛ» обратился в УМВД. Автора, чьими «руками замыливают глаза» интересовало, существуют ли хотя бы уже на конец августа (ранее их не было) результаты экспертизы, на которые «опираются» коллеги. Так вот, на наш запрос мы получили из УМВС официальный письменный ответ:

«На сьогодні (31 серпня, – прим. авт.) розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом умисного вбивства, триває. У кримінальному провадженні призначена судово-медична експертиза, на вирішення якої поставлено ряд питань, серед яких і встановлення причини смерті дівчини та механізм утворення тілесних ушкоджень. Висновків судово-медичної експертизи наразі немає.

Також у кримінальному провадженні на даний час проводиться увесь необхідний в таких справах комплекс слідчо-оперативних заходів, працює посилена слідчо-оперативна група міліції, за участі слідчих та оперативників обласного управління міліції, а також територіального відділу.

Розслідування кримінального провадження перебуває на особливому контролі керівництва УМВС та прокуратури області. На даний час інформація щодо встановлення особи підозрюваного не може бути оголошеною, оскільки це може негативно вплинути на хід слідства».

Но и этого «РЕАЛу» было мало. Мы сделали предположение – а вдруг в СМЭ экспертизу сделали, но результаты ее еще не отправили в УМВС? Как оказалось, нет, не сделали.

Начальник областного бюро судмедэкспертизы Вячеслав Воронов опроверг «РЕАЛу» факт существования какого-либо заключения. «Родственникам девушки 12 августа мы выдали лишь врачебное свидетельство о смерти, в котором указано, что причина смерти не установлена. Такой документ необходим для проведения захоронения человека. В данном случае наши сотрудники проводят судебно-токсикологическую, гистологическую и иммунологические экспертизы, работает четыре группы специалистов. После того, как каждая подготовит заключение, ведущий судмедэксперт составит единый акт. Для выполнения этой задачи законом отводится месяц, поэтому документ не будет передан в следственные органы ранее 12 сентября. Если понадобятся дополнительные исследования, то после получения необходимых в таких случаях разрешений работа может быть завершена позже», - прокомментировал «РЕАЛу» ситуацию Вячеслав Тариэлович. То есть, у коллег из «33-го» нет документа, только потому, что он в природе не существует. Жаль, конечно… Ведь расследование из-за этого действительно не может набрать нужной динамики. Но факт остается фактом.

Каждый, кто читает и размышляет, сам сделает соответствующие выводы. «РЕАЛ» в свою очередь намерен следить за ходом следствия, ждать результатов экспертизы, и если будет располагать фактами его «затягивания», узнает о попытках «обелить» кого-то или обвинить невиновного, не промолчит. Как и прежде никогда не молчал и аргументировано, а не завуалировано, называл вещи своими именами. При этом еще раз подчеркиваем, мы в ужасе от подобных преступлений, мы потрясены и соболезнуем всем родным и близким погибшей девушки. При этом не исключаем, что она была изнасилована и сожжена, но настаиваем, что утверждать подобное нет оснований.

Вместо эпилога: Обидно за многотысячную читательскую аудиторию «33-го канала» - наших родных винничан, которых потчуют перекрученной информацией. И ведь это не единичный случай. У нас есть профессиональная привычка собирать архивы. Есть в нем и несколько папок с вырезками статей «33-го», в которых, скажем мягко, правит бал фантастика. Очень не хотелось бы, чтобы нас вынудили ввести рубрику разбора и анализа подобных шедевров. Хотя может быть и стоило бы, ведь винничане, читающие статью, например, о том, что суд оправдал высокопоставленного взяточника, а того, кто его сдал, система, наоборот, упекла, не могут знать, что это полное вранье. И таких примеров – вагон и маленькая тележка.

А насчет заказушности, то мы, будучи полными профанами в этой теме, не понимаем, неужели за нашу объективную заметку кто-то теоретически был бы готов заплатить? Какой с этого вообще прок? Наверное, у чемпионов (по результатам независимого мониторинга местных СМИ Украинским образовательным центром реформ) Винницкой области по количеству материалов с признаками джинсы (проплаченные статьи, которые редакциями выдаются за авторские) найдется ответ на этот вопрос. Мы же в недоумении.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Вінницькі РЕАЛії
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)