Під Вінницею, поблизу села Лаврівки, відбувся чемпіонат України з ловлі хижої риби спінінгом з берега

13.06.08 09:39 6120

Протягом двох днів - 6-7 червня - берег Південного Бугу "окупували" 117 чоловіків - переможців регіональних відбіркових змагань із риболовлі.

Під Вінницею, поблизу  села Лаврівки, відбувся чемпіонат України з ловлі хижої риби спінінгом з берега

Табір розтягнувся на півкілометра - вздовж дороги ряд автомобілів - від "Запорожця" до "джипів", а у лісосмузі - вздовж річки -  1-2-4-місні намети, вогнища з казанками, столики, стільці ... Місце для риболовлі - трикілометровий "стадіон", поділений на три зони, в кожній зоні - по 39 спортсменів, у кожній команді - по три чоловіки. Жеребкування визначило, кому в якому секторі можна закидати спінінги. Після стартового пострілу о 7-й ранку - кидок і вільне пересування в межах зони. За два дні - два тури по 4 години напруженої праці, спортивного азарту і риболовецького щастя.

Риболовля

Риба - не їжа, риба - друг!
На Бугу - повний штиль, тиша, лише жаби квакають, вигріваючись поміж лататтям,  та пташки виспівують. Час від часу лунають вигуки: "Суддя!" Це везунчики запрошують зважити спіймане: на березі працюють 12 суддів, які на переносних вагах зважують  кожну рибинку  і відразу випускають її у воду. Ми спостерігали кілька таких епізодів: суддя Олег Карасьов спочатку зважив 40-грамового судачка, впійманого киянином Олексієм Свириденком, далі - окунця в 110 г з рук Антона Лисиці, потім - окуня вагою 263 г, упійманого харків"янином Романом Мітюричем. Найбільше в цю мить пощастило Олегу Демидку з Ялти - він зняв з крючка щуку вагою 544 грами.   
Коли ми запитали у рибалки, чи не жаль відпускати велику рибу, він відповів: "Зовсім не жаль, ми рибу не їмо, бо риба - не їжа, риба - друг!" 
До речі, рибацьких "приколів" було вдосталь: навіть напис на футболці одного з учасників змагань: "Намочив ноги - промочи горло!" 
Чесно кажучи, клювало не дуже, очевидно, хижаки - щука, судак, сом, окунь, жерех - ніяк не хотіли на гачки. Рибалки-спортсмени зважували навіть найменші екземпляри (був навіть 9-грамовий окунець), адже все йшло у залікову вагу. Якщо в середньому кожен спортсмен протягом туру (4 години) впіймав більше кілограма риби, то сто спортсменів -  більше 100 кілограмів. За 2 тури - вдвічі більше.

Без фортуни  щуку не впіймаєш
Перший голова Вінницького клубу  рибалок-спортсменів "Рось" Володимир Бевз розповів:
- У 1999 році я тут упіймав судака вагою 9 кг 200 г , але нині - і кілограмовий судак - це щастя. Електровудочками вибивають все - під час такої ловлі крупна риба ламає спини, і  вже  не може нереститися, а мальок, жаби і тритончики - гинуть. Спортсмени впійману рибу випускають. Бо навіщо її багато? Наприклад, за 4 години 20 кілограмів риби взяли - що з нею робити? Підсмажили чотирьох найбільших лящів, все інше - випустили. Я спортивною рибалкою займаюсь вже 5 років, ми разом з дружиною Тетяною  виступаємо в одній команді щороку, лише цього року пропускаємо чемпіонат - мама серйозно захворіла. А рибалка я завзятий.  Навіть у Афгані умудрявся ловити  рибу (я підполковник запасу). У нашому клубі зараз багато молоді, є майстри спорту, кандидати, чемпіони України. Наприклад, Євген Ободянський, Максим Балабанов, Олег Антонюк. Ми збираємось щовівторка в турклубі "Меркурій о 18.30 - запрошую бажаючих.
Рибалки-спортсмени, та ще й під час змагань, були небагатослівними. Мабуть, у них багато прикмет, але розкрили лише одну: на риболовлю не можна везти рибні продукти. Тому на сніданок здебільшого була кава з бутербродами, а на обід - смажені курячі крильця, шашлики, смажені яйця з ковбаскою. Вінничанин Сергій Григорчук розповів:
- На змаганнях ніяких  прикмет бути не може. Змагання - це серйозна справа. Наприклад, у квітні минулого року під час чемпіонату області пройшов град, величиною з тенісний м"яч, отож, екстриму вистачає. А зараз потрібно стабільно виступити протягом двох днів. Я вважаю, що головне - професіоналізм, снасті теж мають значення, Але без фортуни теж не обходиться. Везіння - теж факт.

Призи - за найбільший улов і чесну гру
Підрахунки результатів велися віце-президентом Вінницької Федерації спортсменів-рибалок Юрієм Карпенком разом із головним суддею змагань Євгеном Боднарем та помічниками. Переможців визначали за сумою місць, зайнятих за два дні. Серед команд перше місце посіли харків"яни, друге - вінничани, третє - кияни. Далі йшли команди Одесса-3, Чернівці-2, Вінниця-1, Київська область, Рівне-3. У особистому заліку перемогу здобув Олексій Свириденко з Києва, друге місце посів Євген Ободянський з Вінниці, третє - Іван Щемич з Рівного. Далі - вінничани  Микола Бабій та Олег Деризуб, киянин Євген Гордеєв.
- Перемогу здобув, у першу чергу, завдяки уважності і великому бажанню перемогти, - розповів чемпіон Володимир Свириденко, 18-річний студент Ірпінського екомічного коледжу. -  Загальна вага мого улову - 2 кг 886 г, зокрема, я витягнув найбільшого сома вагою 1 кг 806 г. Я вже 5 років у цьому спорті, перемог було немало.  Займаюся у рибацько-спортивному клубі "Золотий карась". Мрію потрапити на чемпіонат світу зі спортивної риболовлі, який відбудеться наступного року в Андоррі. А на цьогорічний чемпіонат світу в Італію поїду, як почесний гість.
Приз за чесну гру отримав спортсмен з івано-Франківська Владислав Кобелюх - біля нього плавала "прибита" щука, а він, замість того, щоб її зважити на свій рахунок, просто відпустив рибину.
Переможці отримали медалі, грамоти  та багато подарунків від спонсорів - звісно, корисних: снасті, ящики для інвентаря, казанки і таке інше. Головне - приємні враження від мальовничого куточка Вінниччини, цікаве дружнє спілкування, риболовецький азарт.

Риболовля - спорт недешевий
Крім бажання перемогти, наполегливості, вміння аналізувати ситуацію і миттєвої  реакції, риболову-спортсмену потрібні... гроші. Професійні спінінги коштують від 200 доларів і вище - у декого з учасників чемпіонату - спінінги за тисячу доларів. Але більше цінуються спінінги ручної роботи - звичайно, з дорогих деталей. Нам по секрету сказали, що харків"янин Роман Мітюрич сам збирає спінінги. Важливою частиною оснастки рибалки є катушка - ціною від 300 до тисячі доларів, є і дорожчі. Необхідні й приманки -  чи силіконові  "воблера", вібро-хвости, твістери, які називають просто "гумою", або ж інші - ціна від 20 до 300 гривень. Плюс різні коробки та коробочки для гачків та приманок, грузил та іншого реманенту. Не обійтись на серйозній риболовлі без спеціальних костюмів. Головні атрибути костюму рибалки - болотні чоботи (від 120 грн.) або вайдерси - гумові штани висотою під пахви (100-800 доларів). Плюс футболки, камуфляжне вбрання і обов"язково - жилетка з тисячею кишень, кепочки, сонцезахисні окуляри - ціна різна. І, нарешті, "святе" - намет, плюс спальний мішок, надувний матрац , казанок та ще купа різних дрібниць. Самі спортсмени не приховують, що вони - люди заможні. Хоча амуніцію купують не щороку, а протягом  певного періоду, потім - оновлюють, осучаснюють набір. У більшості є свій транспорт, адже їздити на тренування доводиться далеко. Це у Вінниці Буг - поруч, є і озера, і ставки... А, приміром, "східняки" -  команда-дебютант чемпіонату з міста Нікополя Дніпропетровської області - змушені за десятки кілометрів їхати на річку Бузулук, ще далі - на  Дніпро. Рибалки з Ялти добираються до прісної води за 80-150 кілометрів - до Сімферопольського водосховища чи до ставків. Одесити мандрують до Дніпра, Дунаю, Південного Бугу.  Ось такі вони, рибалки -  мандрівне незвичайне плем"я, для якого, за словами одного з них, "час, проведений на риболовлі, не зараховується в рахунок життя", і яким не потрібно "ні хвоста, ні луски"...
"Моя Вінниця"
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)