Журналісти на каторзі в екс-губернатора: без зарплат, без соцстраху...

07.12.11 12:50 2988

Cьогодні в хмельницькій газеті „Краяни” у найгірших традиціях компартійних часів зняли із завтрашнього номера вже заверстану статтю «Журналісти на каторзі». На прохання колег, оприлюднюємо цю „крамолу”...

Журналісти на каторзі в екс-губернатора: без зарплат, без соцстраху...

Попри належність до впливової частини суспільства («четверта влада») і поширену думку про великі статки (гонорари крім зарплати, відсотки від реклами, «замовні» матеріали) праця багатьох журналістів по суті є каторгою. Адже навіть разом із гонорарами зарплата, до прикладу, в недержавних ЗМІ часто символічна. Та й нерідко заробітки в комерційних виданнях виплачуються із запізненням, а після закриття газет кореспонденти взагалі, буває, залишаються без виплати заборгованої зарплати.

Печальний досвід журналістів хмельницьких обласних газет «Подільські новини» і «Подільська хроніка» не вичерпується цими часописами. Після припинення їхнього випуску не всім вдалося добитися виплати боргів – навіть через суди.

Котра з газет наступна? З усього видно, закрити збираються «Подільський кур’єр» - газету, що виходить півтора десятка років і потрапила до бізнесової індустрії колишнього прокурора й екс-голови Хмельницької облдержадміністрації Івана Гавчука. Така вже перспектива видань, що опинилися в руках бізнесменів, котрі не стільки про роботу в інформаційному просторі піклуються, скільки печуться про прикриття інших видів своєї підприємницької діяльності. Хіба не вигідно прикриватися свободою слова від різноманітних контролюючих органів? Тільки якась перевірка – так і галас про наступ на здобутки демократії…

«Минуло три місяці, як ми востаннє отримували зарплату. Це була зарплата за червень і липень, - сказав один із хмельницьких колег. –Батьків провідую на позичені гроші. Їм би допомогти, а тут сам у злиднях».

За словами колеги, перед тим як виплатити зароблене за перші два літні місяці, працівників редакції на голодному пайку тримали цілий квартал. І це при тому, що розміри зарплат там уже два роки не переглядалися. «Таке відчуття, що подають милостиню, за яку треба дякувати ледве не через молитви за здравіє цих подавачів».

Невже ніхто не вказує власникам на недопустимість зарплатних боргів?

Із персональним свідоцтвом про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виданим Пенсійним фондом України, заходжу до управління фонду в області. За номером посвідчення дають роздруківку про відрахування із зарплати – жодного дня прострочень. Щоправда, платежі ідуть зі смішних ставок. «Цей роботодавець виконує зобов’язання перед найманими працівниками – страховий стаж їм зараховується, - констатувала начальник головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Ольга Заярнюк. – Але суми, з яких це перераховується, значно менші середньої в Україні зарплати. Пенсія з них нараховуватиметься з коефіцієнтом усього 0,36. Швидше всього, тут можна говорити про мінімізацію бази оподаткування і обов’язкових платежів».

Тестую видавця на добросовісність ще й через податкову інспекцію. Узявши реквізити підприємства, яке видає газету, звернувся в управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у місті Хмельницькому. Прострочень із перерахуванням податків із журналістських зарплат не виявилося. За третій квартал видавець сплатив податки з доходів фізичних осіб (зарплат журналістів, дизайнера і коректора) не пізніше сорока днів після завершення кварталу. Тобто, розрахувався перед бюджетом і по серпневій та вересневій зарплатах, котрих люди і в очі не бачили!

Але. Судячи із декларацій, працівникам нараховувалося по 900, 915, у кращому випадку 950 гривень на місяць, а інколи й 607. «Та ви що? Я б за такі гроші й не погодився влаштовуватися сюди на роботу, - сказав колега, який на позичені гроші провідує батьків. – Мені у касі видавали удвічі більше. Хоча і про таку платню мені соромно говорити з однокурсницею, яка працює редактором у одному з райцентрів. У неї журналісти більш оплачувані». Отже, цей видавець грішить веденням подвійної бухгалтерії, не тільки працівників принижуючи, а й дулю місцевому бюджетові крутячи.

Цікаво журналістам, до якої межі може упасти їхній видавець Іван Гавчук, який іще до березня минулого року з губернаторського крісла змушував пекти раків усіх роботодавців, котрі допускали заборгованість перед найманими працівниками.

Зрештою, описана ситуація характерна не тільки для журналістських колективів. Бізнесменів-мінімізаторів вистачає і в інших сферах. Проте зневажений журналіст не може активно захистити людей, які працюють у тих сферах. Чи не тому більшість із них не доживає до пенсії – як правило, переходять на державну службу, у комунальні редакції чи на іншу роботу, де на «заслужений відпочинок» можна вийти не з таким принизливим коефіцієнтом, як у ТОВ чи ПП. Робота на каторзі взагалі викликає ранню смерть.

 

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:Михайло Цимбалюк
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)