Інтерв'ю із колишнім головою Держмитниці Володимиром Скомаровським

03.05.15 15:55 3008

Інтерв'ю із колишнім головою Держмитниці Володимиром Скомаровським

У кабінеті Володимира Скомаровського у Вінниці навпроти його робочого місця висить портрет персонажу фільму «Біле сонце пустелі» Павла Верещагіна із його найвідомішим висловом «Я мзду не беру - мне за Державу обидно!» Саме такий портрет, правда удвічі більший висів десять років тому в кабінеті голови Державної митної служби України, після того, як на цю посаду був призначений Скомаровський. Але недовго. Через публічний скандал між тодішнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко та президентом Віктором Ющенком у вересні 2005 року був змушений залишити цю посаду. Хоча він до того скандалу не був причетний, а після своєї відставки Юлія Тимошенко як одне з головних досягнень свого уряду називала… успіхи Володимира Скомаровського – двократне зростання доходів Державного бюджету від митних платежів. Проте, посада головного митника тоді стала «розмінною картою» у політичній кризі. І портрет Павла Верещагіна швидесенько зняли та відправили у підвал, від очей подалі.

Інтерв'ю із колишнім головою Держмитниці Володимиром Скомаровським

Потім на митницю прийшов Валерій Хорошковський, а після – Ігор Калєтнік, з яким пов’язують «розквіт» корупції на митниці. Підприємці, які працюють із митними органами кажуть, що люди Калєтніка досі обіймають усі «хлібні» посади на митниці, хоча вже рік, як завдяки Революції Гідності Янукович із «сім’єю» втік з України, в країні змінилася влада, і розпочались реформи.

Тож, 56-річний Володимир Скомаровський не збирається сидіти осторонь перетворень і готовий застосувати свій досвід керівника митниці, щоб реорганізувати це відомство за відкритими та прозорими правилами роботи. Чи вдасться йому це зробити буде відомо після проведення конкурсу на посаду Голови Державної митної служби України.

- Говорять, що Володимир Скомаровський збирається повертатися у політику?

- У політику ні, а от служити державі я б зміг. Коли буде оголошений конкурс на заміщення посади голови Державної митної служби, то я обов’язково подам документи.

- Конкуренції з грузинськими або прибалтійськими митниками не боїтеся?

- Я розумію, що в інших країнах є певні фахівці митної справи. Але, згадуючи 2005 рік, коли я був народним депутатом та перейшов на посаду керівника митниці, то супротив всієї служби був шалений. Але я зміг з першого ж місяця збільшити надходження до Державного бюджету вдвічі. І ця тенденція зберігалась усю мою каденцію на посаді голови Держмитслужби – з березня по вересень 2005 року. І це при тому, що тоді в Україні сталося зміцнення гривні з 5,40 (на початку березня 2005 року – авт.) до 4,85 за долар (у травні того ж року), що мало негативно позначитися на митних платежах. Але доходи від митних платежів тоді все одно зросли – на 113-120%.

- Чому ставлення пересічних українців до митників в нашій країні таке негативне?

- Нажаль, це справедливе ставлення. Тому що хабарі, тому що митниця намагається душити бізнес – якщо не даєш хабар, то оформлення митного вантажу не буде. Тому що для одних іде оформлення одного і того ж товару по одній митній вартості, а для інших – у декілька разів вищій. І ця система (митного оформлення – авт.) не контролюється, а регулюється вручну.

- Як вам це тоді вдалося побороти?

- Коли я прийшов на митницю у 2005 році, то функціонування електронної бази митних декларацій було на низькому рівні. Ми тоді відразу зробили так, що митна декларація не виходила допоки митна вартість товарів відповідала мінімальній індикативній вартості, яка була зафіксована в митній базі України. І вже не було так, що для одних – одна ціна, для інших – друга. Є код товару – товар на будь якій митниці має мати ціну, яка не менше ніж та, що зафіксована в базі. Тоді це стало запорукою того, що доходи бюджету від митних платежів відразу зросли удвічі.

Я з цим впорався досить швидко. При чому не проводячи безліч нарад, які забирають увесь продуктивний час для роботи. Тоді в Державній митній службі щонеділі проводилася лише одна нарада з керівництвом – по середах. І все. Все інше було налагоджено завдяки роботи електронної системи митних декларацій.

Пам’ятаю, коли тільки-но я прийшов на посаду керівника митної служби, 6 березня потрапив на нараду в Кабінеті міністрів за участі прем’єр-міністра (Юлії Тимошенко – авт.). Це була нарада з Радою імпортерів при уряді. Ми намагалися віднайти важелі, які б допомогли зупинити контрабанду. Я тоді запропонував ідею «єдиного вікна». Тобто, митна декларація здається в одне вікно на митниці. Черговий інспектор її прийняв і за кілька годин вона проходить увесь цикл оформлення і видається декларанту. І ми її запровадили в роботі митних органів.

- І що, не можна було обійти цю систему?

- Можна було заблокувати це завдяки тому, що працівники митниць могли не оформлювати декларації за індикативними цінами, що були внесені в електронну базу мінімальної митної вартості товарів. Але тоді діяв наказ, за яким кілька порушень цього порядку протягом місяця автоматично призводили до відставки керівника митниці. Тому самі керівники уважно слідкували та контролювали процес митного оформлення цілодобово, не даючи спуску нікому.

І начальнику митниці немає куди було діватися, окрім того, щоб виконувати поставленні завдання щодо наповнення бюджету митними платежами. І тоді кожен керівник знав, що на його місце е дуже багато перспективних претендентів, які у будь-який момент можуть їх замінити. Це працювало дуже ефективно.

- І цього тоді виявилось достатньо, щоб митниця запрацювала так, як це прописано в законодавстві.

- Ні не все. З перших днів моєї роботи в Державній митній службі було відкрито багатоканальний телефон довіри. Коли людина в’їжджала в Україну, на митниці висів плакат із телефоном довіри, і спеціальна служба цілодобово отримувала дзвінки. Якщо хтось у дві-три години ночі дзвонив за цим телефоном «гарячої лінії» і повідомляв, що на такій-то митниці такій-то інспектор хоче хабара, то черговий відразу набирав по телефону начальника цієї митниці і проводив роботу з припинення протиправних дій. А вранці мені черговий доповідав про поточну ситуацію, я відразу брав роздруківку всіх дзвінків зі «служби довіри» і досить часто особисто дзвонив скаржникам і дізнавався яким чином була вирішена його проблема.

Пам’ятаю, якось подзвонив одному чоловіку, який під час проходження митного контролю на митниці у Раві-Руській зателефонував на «телефон довіри». Я набираю його телефон, представляюсь, а він каже: що ви шуткуєте зі мною, як може голова Державної митної служби мені дзвонити… Все життя знущаються над нами, а сам голова перевіряє, чи допомогли мені на митниці вирішити проблему.

Для того, щоб вночі нікого не піднімали, начальники митниць самі контролювали цей процес й намагалися зробити усе, щоб таких випадків у роботі митниці не було. Адже за підсумками місяця по кожному підрозділу робились висновки щодо діяльності та робились відповідні кадрові висновки.

- А дзвінків з метою дискредитації та наклепу не було?

- Чому не було – були. Але ми приймали ці дзвінки, якщо скаржник залишав телефон для зворотного зв’язку, або викладені факти відповідали дійсності. Усе було відкрито.

- Чи були ще якісь новації в роботі митної служби?

- За кілька місяців роботи ми впровадили ще одну ідею, яка дозволяла оцінити роботу митників. Людина прийшла на митницю, потім пішла, а зворотного зв’язку майже не було. Тому ми домовились із Центром соціальних та маркетингових досліджень «Соціс» і вони впровадили на кожній митниці соцопитування. Але проводилось це опитування за умови, що інтерв’юера служби не мали виявити співробітники митниці.

За результати таких опитувань ми звільнили чотирьох начальників митниці. Це були випадки, коли митниця працює за всіма показниками нібито дуже гарно, але система хабарів продовжувала існувати. І це показало соцопитування.

- Звільнені митники не намагалися повернутися на свої посади?

- За час моєї роботи – ні, але коли я залишив посаду, то повернулась більшість звільнених.

- Коли Ви прийшли на посаду, одну з найбільших митниць України – Південну тоді очолював Ігор Калєтнік, який із приходом Януковича очолив Державну митну службу, а в 2012 році став першим віце-спікером Верховної Ради. Як із ним у Вас складалися відносини?

- Дійсно, на момент мого призначення Ігор Калєтнік очолював Південну митницю. Але, як тільки я прийшов, він написав заяву на звільнення за власним бажанням і згодом став суддею Солом’янського району Києва. Яким чином йому вдалося отримати суддівську мантію, я не знаю, напевно «за видатні заслуги» на посаді керівника Південної митниці…

Проте, як тільки мене звільнили з посади він написав заяву до суду, де вказав, що я примусив його звільнитися і суд поновив його на посаді на митниці.

Інтерв'ю із колишнім головою Держмитниці Володимиром Скомаровським

- Кажуть, що Ігор Калєтнік на всіх посадах у Держмитниці розставив своїх людей.

- Так. І наскільки мені відомо, люди Калєтніка досі працюють на митниці, і ніхто з них не звільнений. Тобто, система роботи на митниці досі залишається такою, якою її тоді утворив Ігор Калєтнік. Тому і в бюджеті митні надходження дуже скромні, особливо в наш військовий час ці надходження настільки впали, що викликають безліч запитань до керівників митниці.

Тому, якщо терміново не змінити принципи роботи на митниці та адміністрування, країну може чекати дефолт. Адже, за нормальних умов митниця давала до 45% усіх надходжень до бюджету, а зараз ця частка суттєво скоротилася. І це є загрозою для функціонування вітчизняної економіки.

Калєтніка вже три роки немає на митниці, а митниця досі під нього працює.

Головне завдання митної служби – це максимально зібрати митні платежі та податки до Державного бюджету. Усе. Не треба ні стріляти, ні окопи рити, лише збирати податки. Якщо у бюджет йде мало грошей, значить вони кудись ідуть повз бюджету.

- Яка на вашу думку частка тіньових потоків на митниці?

- Думаю, що така сама, як тоді, у 2005 році, коли я очолив митницю. Якщо тоді ми відразу вдвічі збільшили митні надходження, то можна казати про 50% долю тіньових схем.

- Наскільки, на вашу думку митниця потребує кадрового оновлення?

- На моє переконання, треба у першу чергу не робити масове звільнення співробітників, а відновити систему, за якої стане неможливо працювати не прозоро і брати хабарі.

Я не можу сказати, що усі митники беруть хабарі. Як правило, це стосується високопоставлених співробітників, переважна більшість до хабарництва не мали стосунку. Але за моїм керівництвом на митниці діяла така система, яка не дозволяла митникам працювати повз законом, а ті хто намагався щось «намутити» швидко опинялися без роботи.

Тут як у нас у Вінниці – вже рік немає Гройсмана (екс-мера міста – авт.), а система працює – сніг прибирається, асфальт латається, сміття вивозиться. І при цьому ніхто не стукає кулаком та не проводить безкінечні наради по ліквідації негараздів. Працює система.

Потрібно бажання, щоб налагодити автоматичну систему роботи митниці. Усе інше деталі та нюанси. Я вважаю, що не обов’язково шукати керівників на ключові посади за кордоном. Можливо такий є тут, і має важливий для оновлення країни досвід.

Якщо намагатися зберегти існуючу систему влади, то нас дуже швидко може чекати крах України, як держави.

"Моя Вінниця"За iнформацiєю:ВИННИЦА DAILY
Система Orphus

Останні новини

Реклама

Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Мультіплекс (Караван)