(27.04.1938 - 22.07.2009)

Анатолій Агафонович Бортняк (27 квітня 1938, Олександрівці Тростянецького району на Вінниччині) — український поет. Автор понад тридцяти книг ліричних поезій, біблійних переспівів, книг для дітей, літературних пародій, сатиричних мініатюр та публіцистики. Член Спілки письменників України та колишнього Радянського Союзу з 1965 року.

Воєнне й повоєнне дитинство Бортняка проминуло в селі Жабокричі Крижопільського району, закінчив філологічний факультет Одеського держуніверситету. Працював журналістом, 13 років очолював Вінницьку письменницьку організацію.

Поетична первістка «Мелодія» вийшла в Києві 1965 року. Основні книги: «Немирівське шосе» (1965), «Добро» (1969), «Довголіття», «Серце дня» (1972), «Полустанок» (1973), «Право»(1975), «Внесок» (1976), «Батькове вогнище» (1979), «Адреса» (1987), «Поки дихаю, поки живу…» (1989), «Синоніми до України» (1993), «Журавель у небі» (1996), «Коли б я жив тоді на світі» (1998), «Важке щастя» 2003).

Окремі його твори перекладені багатьма мовами.

Лауреат декількох літературних премій (імені Михайла Коцюбинського, Володимира Сосюри, Степана Руданського, Степана Олійника, Олександра Копиленка, Олекси Гірника, «Срібний Еней» та інших), лауреат міжнародної премії з сатири і гумору у Філадельфії (США).

Нагороджений кількома орденами, медалями та грамотою Верховної Ради України.