Вінниця спить, а Галина Іваник вже працює. Щодня, за будь-якої погоди, по буднях та вихідних, протягом вже 42 років, вона бере свій інвентар та виходить на роботу, аби ділянка була чистою та охайною.
Про нелегку та важливу працю Галини Іваник та усіх двірників міста Вінниці розповідає офіційний сайт міської ради.
«Я рано почала працювати, хотіла бути незалежною, сама себе забезпечувати, щоб від батька не залежати. Мами в мене не стало, ще коли мені було п'ять років, – розповідає Галина Іваник. – Спочатку, я близько року працювала на Ламповому заводі. В ЖЕК мене привела свекруха, в 1980 році. Тоді мені було 20 років. Так і залишилась. «Обросла», як кажуть».
Спочатку вона працювала в 10 ЖЕКу, потім – у 12-му. Наразі жінка трудиться у міському комунальному підприємстві “Управляюча компанія «Житло-Гарант». Однак назва ЖЕКів – це не єдине, що змінилось за цей час.
Загалом у Вінниці нараховується приблизно 300 двірників.
Офіційно робочий день представника цієї професії починається о 6-6,30 ранку, фактично - все залежить від погоди.
Найбільше доводиться трудитися взимку та восени, коли потрібно збирати листя або сніг.
«Взимку, якщо звечора чи вночі сніжило, то ми о 5 ранку виходимо. У нас багато ділянок, тож потрібно вийти раніше, – каже жінка. – Якщо ожеледь - потрібно прочищати, збивати, посипати. Зараз більше відсів використовуємо для цього - солі менше. Та й не усюди можна її сипати. Звісно зими зараз не такі суворі, як були раніше. Разом з тим, хочеться зробити все якісно - бо ж самій приємно, коли все гарно та чисто».
В літній період сміттєві майданчики потрібно починати прибирати о пів на сьому.
«Добре, що зараз сміття регулярно вивозиться, що не накопичується як колись давно, - розповідає пані Галина. – Також з самого ранку потрібно позбирати “випадкові”. Це ось папірець, бачите, лежать, ми їх називаємо випадкові. Випадково чи ні вони впали, хто зна. Люди різні, на жаль є, є такі, що і з вікна викидають, наче, в квартирі відра не мають».
Крім прибудинкової території, займається наведенням чистоти у підїздах.
«У нас є графік, визначені певні години для прибирання під'їздів, намагаємось його притримуватися, хоча й потрібно пристосовуватися до відключень світла», – каже жінка.
Коли розпочалася повномасштабна війна, вінницькі двірники долучилися до облаштування та розчищення підвалів. Галина Іваник розповідає, що на початку війни цілі бригади двірників у Вінниці облаштовували укриття, та навіть збирали пляшки для коктейлів Молотова. А ще – складали баночки для окопних свічок.
«Знаєте, зараз люди, напевно, більше згуртовані стали, кожен, як може, намагається допомогти для досягнення спільної мети», - резюмує пані Галина.