Нещодавно на сайті президента була опублікована петиція із проханням присвоїти посмертно звання Героя України командиру розвідувального відділення 3 батальйону 46 ОДШБР, молодшому сержанту Гапоненку Юрію “Байкеру”. Збір підписів ініціювала родина полеглого військовослужбовця.
Мешканців Вінниччини закликаюь доєднатися до підписання за посиланням.
Від самого початку широкомасштабного російського вторгнення Юрій Гапоненко став на захист Батьківщини. Як доброволець, у складі 95 ОДШБР, брав активну участь в обороні Києва на Житомирському напрямку. В складі 46-ї ОДШБР був активно задіяний в операціях по звільненню Херсонської області, Бахмуту і Соледару.
В березні 2022 року в складі групи розвідників, в якості навідника, здійснював бойове чергування на вогневих позиціях на Київщині. Залишившись один на один із ворогом, проти танків та мінометних обстрілів, отримав дуже важливі для підрозділу дані про ворожі розрахунки та переміщення техніки. Завдяки злагодженій взаємодії з командирами, маневровості та маскуванню, зумів вийти з-під ворожого вогню без втрат. За мужність і проявлений героїзм був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Брав активну участь у звільненні Херсонської області. З середини липня по листопад 2022р. здійснював постійні бойові виходи вздовж р. Інгулець. Березнегувате, Давидів Брід, Білогірка та прилеглі населені пункти дались великими зусиллями та втратами. Під час одного із важливих та ризикованих бойових виходів потрапив під обстріл, зміг організувати евакуацію поранених та надати першу необхідну медичну допомогу. Невдовзі Юрія призначили командиром відділення розвід-взводу.
Воював на Бахмутському напрямку, під час виконання бойової задачі на передовій, «Байкер» отримав осколкове поранення шиї середньої важкості. Та без лікарняних, після отриманої допомоги парамедиків підрозділу, лишився на бойових.
В ніч напередодні Нового року, 31.12.22, підрозділ отримав завдання виступити на захист міста Соледар. Юрій знову вийшов на бойові завдання, не зважаючи на дуже сильні морози, до -18*.
Після виходу з бойових, Юрій отримав правобічний плеврит, спричинений запаленням легенів. Вже за два тижні, «Байкер» знову на бойовому завданні у передмісті Соледару, в Благодатному.
"Виснажлива ніч, наступ ворога звідусіль та «осколковий дощ» - зі слів побратимів, таким став останній день «Байкера» на війні. Отримавши важке мінно-вибухове поранення, під обстрілами, також ризикуючи життям, вони винесли Юрія з поля бою та транспортували до м. Дніпро. Та на цьому, героїзм Воїна не скінчився, бо пройшовши крізь пулі і вогонь, «Байкер» мав ще побороти свій найбільший страх: лишитись нерухомим на все життя", - йдеться у тексті петиції.
Поранення спричинило повний параліч тіла нижче грудини. Після транспортування сталось погіршення стану. Останні три дні "Байкер" був без свідомості.
"Думаю, відходивши в інше життя, Гапоненко Юрій міг би сказати «Слава Україні», бо за для цієї слави він загинув. За для нашого славного життя в Славній Країні Героїв", - пише авторка петиції Тетяна Гапоненко.
Враховуючи весь викладений бойовий шлях, родина полеглого ініціює перед Комісією державних нагород та геральдики питання про внесення Подання на нагородження Гапоненка Юрія званням Героя України посмертно.